Цензор снів

Скiльки в мене ще часу в запасi?

Вулицi порожнiли, я сидiв, мов на голках. Вiдчуття, що наближаеться щось недобре, посилювалося, я гарячково роздумував, що робити далi. Вирiшення проблеми страйку на державному рiвнi могло затягнутися й до наступного дня. Я подумав, що, мабуть, безпечнiше буде не сидiти на одному мiсцi, а весь час пересуватися. Чому взагалi забрiв до цiеi кнайпи неподалiк двiрця? Чи не безглуздя? Я глянув у вiкно i отерп: на мене дивилися очi одного з iнженерiв, другий iшов до входу.

Я миттю зiрвався на ноги i шмигнув до кухнi, пролетiв ii торпедою, перекидаючи дорогою баняки та наштовхуючись на людей. Коли вибiг, помiтив бiля дверей великий вiзок, навантажений вiдрами з недоiдками та смiттям. Пiдкотив його до дверей так, аби став боком, тодi побiг простовiч. Раптом почув гудок, зиркнув у тому напрямку i побачив удалинi порт, щогли кораблiв та яхт. Чому я вiдразу про порт не подумав? Я бiг, не озираючись, довкола було темно, i я мав надiю, що мене не видно, хоча здогадатися, куди я побiг, могли, адже й вони чули гудок пароплава. Порт був безмежний, але бiльшiсть суден стояли цiлковито порожнi, i не було бiля них анi душi. Проте я не здавався i бiг далi, доки не побачив баржу, на яку вантажили бочки. Я запитав, куди вона пливе. До Брiстоля. А коли? Вже. Хто власник? Вiн на баржi. Власником виявився лiтнiй чоловiк з пляшкою джину, був добряче пiдхмелений i, не дуже вслухаючись у те, що я йому лепечу, проказав лише два слова: «П’ять фунтiв». Я дав. Вiн кивнув на рубку. Я миттево зник у нiй. Баржа смикнулася i стала вiдчалювати. Я подивився у вiкно. Обидва iнженери ще з двома невiдомими швидкими кроками мiряли причал, уважно роззираючи кожне судно. Порiвнявшись iз баржею, яка вiдплила вiд причалу ярдiв на тридцять, закричали, чи не брали вони пасажира, з баржi iм вiдповiли, що пасажирiв не беруть, але портовi вантажники, мабуть, мене видали, бо вся четвiрка кинулася бiгцем назад. Зараз вони сядуть в авто i помчать до Брiстоля, але це сорок п’ять миль сушею, потiм ще треба iхати через мiст, за двi години можуть i не впоратися. Морем буде тридцять миль, хоч баржа i не така швидкiсна. Хто кого пережене? Я вмостився на лавi й з тривогою стежив за тим, як пливе баржа. Заки вона не покинула причал, трюхикала зi швидкiстю черепахи, але у вiдритому морi нарештi набрала швидкостi. Баржа плила вздовж берега на певнiй вiдстанi, море було спокiйне, але не мав спокою я.