Лютеція

Вона нiколи тiсно з туристами не спiлкуеться, навiть не сiдае до них за столика, iй досить попхатися в натовпi, який штурмуе ввечерi ресторан, чи висмикнути комусь гаманця з задньоi кишенi пiд час танцiв. Тому запiдозрити ii бувае важко. Тим бiльше, що Лiля мае хоч i симпатичне обличчя, але таке, що вiдразу забуваеться, от дивишся на нього, дивишся, i здаеться тобi, що ти вже його увiбрав у себе, а тiльки-но вiдвернешся, воно розпливаеться в уявi, як сон, бо насправдi нема в ньому жодноi виразноi риси, усе правильне й гладеньке, навiть гладко зачесане волосся такого кольору, що важко сказати – бiлявка вона чи шатенка.

– То ти повинен зустрiти дiвчину, якоi нiколи в життi не бачив?

– Уявляеш? Нафiга менi цей ровер?

– Дiвчина, яку ти нiколи не бачив i яка навiть не пiдозрюе про твое iснування… Тут вiдразу двi проблеми. Але, може, вона тобi сподобаеться. Усяке бувае. У тебе е зараз хтось?

– Повний штиль. Два мiсяцi тому Зiрка пiдловила мене з Нуською, дала менi по писку, назвала гiвном i зникла з мого овиду.

Зiрка сказала, що я мушу нарештi визначитися: або ми одружуемося, або рвемо стосунки. У результатi я лишився сам. Але я за цi два мiсяцi багато чого написав, сидячи в хатi без жодного зв’язку зi свiтом. Зате менi Бозя посилала яйця.

Лiля з пiдозрою глипнула на мене й промовила:

– Зiрка – класна баба. Ти дурний, що не женився на нiй.

– Я безробiтний. Зарiбки в мене нерегулярнi, iх вистачае лише на харчi й посиденьки в барах.

Сiм’ю я не зможу утримувати.

– І так усе життя?

– Чому усе життя? Колись це все змiниться. Якщо менi Господь посилав цiлий мiсяць яйця, то колись вiн менi пришле й грошi. Ще трiшки доведеться помучитися.

– Я тобi поясню одну рiч, – промовила повчальним тоном Лiля, поклавши менi руку на колiно. – Можливо, вона тобi допоможе в життi. Днями один мiй друг розповiдав про дiвулю, в яку втрiскався, i питае: «Порадь менi, як ii зацiкавити собою? Як зробити так, шоб моя персона вкарбувалася iй у саме серце?» І в момент, коли мiй мозок почав процес обдумування, розкрилися небеса, засяяло сонце, i я чiтко усвiдомила просту iстину, послану менi вищими силами.

Вiдповiдь прийшла, як Господне послання, чиста й правдива, мов ранкова роса. І я кажу: «Треба бути мудаком!»

– Що?

– Що, що? МУДАКОМ треба бути! І вона твоя! Цiлком i повнiстю.