Фауст

І немовля спочатку теж

Не дуже радо груди ссе,

А опiсля – не одiрвеш.

Отак i вам – науки груди

Щодня смачнiше ссати буде.

Учень

Раднiший я до тих грудей допасти,

Але ж навчiть, як шлях до них прокласти?

Мефiстофель

Та ви скажiть менi вперед,

Який ви обрали факультет?

Учень

Я хочу справдi вченим стати,

Усе знання умом обняти,

Пiзнать життя землi i неба

І всiх речей збагнути суть.

Мефiстофель

Ви стали враз на вiрну путь;

Лиш розважатися не треба.

Учень

Вiзьмусь я щиро працювати,

Але хотiлося б менi

Хоч трохи часом погуляти

У гарнi святковi лiтнi днi.

Мефiстофель

Цiнуйте час – вiн не стоiть на мiсцi,

Зумiйте з нього взять якмога бiльш користi,

А щоб як слiд згострити ум,

Вступiть в Collegium logicum.

Там дух ваш добре намуштрують,

В iспанськi чоботи озують,

Щоб вiн тягнувсь за кроком крок

Обачно по шляху думок,

А не збивавсь на манiвцi,

Як блудний вогник по луцi.

Там вас навчатимуть щодня:

Не дiй нiколи навмання,

Не так-то просто iсти й пить —

Все слiд пiд «раз, два, три» робить.

Думки у нас фабрикують так,

Як складну тканину тче верстак:

Раз ступив – тисячi ниток,

Раз прибив – непомiтно ллються,

Човники сюди-туди снуються,

В основу вплiтаючи уток.

А тут фiлософ вже пiдходить

І що, йчого i як доводить:

Як перше так i друге так, —

То трете i четверте так;

Як першого й другого немае,

То трете й четверте вiдпадае.

І славлять повсюди його учнi,

Та щось iз них ткачi незручнi.

А стане мудрець живе щось вивчати —

Заходиться з нього дух виганяти,

І от – всi частки в руках трима,

Та що по тих частках – зв'язку ж нема!

«Encheiresis naturae» це в хiмii звуть,

Тi мудрощi темнi самi себе б'ють.

Учень

Менi не все тут зрозумiло.

Мефiстофель

Та далi краще пiде дiло,

Навчiться лиш редукувати

І вiрно класифiкувати.

Учень

Од цих речей я очманiв:

У головi – мов сто млинiв.

Мефiстофель

А потiм, щоб дiйти мети,

Слiд метафiзику пройти.