Фауст

Чуеш, як до втiх i дii

Радять, мов старii?

Звуть тебе в свiти

З цеi самоти,

Що вiд неi кров нiмiе,

Розум туманiе.

Кинь панькатись iз вiчною журбою,

Що круком серце рве тобi з грудей.

Вiдчуеш ти, оточений юрбою,

Що й ти людина мiж людей.

Не хочу я, правда, рiвнять

Тебе до того наброду.

Я сам не великого роду;

Але, коли схочеш пристать

До мене в життевiй дорозi,

То буду тобi по змозi

Товаришем вiрним,

Слугою покiрним,

А хочеш – i псом,

Безмежно вiдданим рабом.

Фауст

Якоi ж ти вiд мене хочеш плати?

Мефiстофель

Того часу ще досить довго ждати.

Фауст

Нi, нi! Ти, чорте, егоiст,

І так не зробиш, Бога ради,

Комусь другому щось в користь.

Кажи, якоi хочеш плати,

А то не буду i наймати.

Мефiстофель

Я маю тут тобi у всiм служить,

Скоряючись завжди твойому слову.

Коли ж ми там зустрiнемося знову —

Ти мусиш те ж менi робить.

Фауст

Що буде там – мене це не обходить.

Ти можеш свiт якийсь новий виводить,

Коли зруйнуеш той, що е.

На цiй землi я радiстю втiшаюсь,

Пiд небом цим я муками караюсь,

І аж тодi, як з ними попрощаюсь,

Нехай що хоче настае.

І не бере мене цiкавiсть

Спiзнати той iнакший свiт,

Чи е i там любов, ненависть,

Чи е i там i верх, i спiд.

Мефiстофель

Та, якщо так, тобi немае риску.

Угодьмося. Лиш дай менi пiдписку,

Я дам тобi таке, чого повiк

Іще не бачив чоловiк.

Фауст

Що хочеш ти, нещасний чорте, дати?

Чи можеш ти стремлiння тi узнати,

Що iх плекае дух людський?

Є в тебе iжа – в нiй нема поживи;

Є в тебе злото – та воно рухливе,

Із рук виприскуе як стiй;

Покажеш гру – в нiй виграть неможливо,

Даси коханку – а вона, зрадлива,

З моiх обiймiв iншому морга;

Є в тебе честь i слава дорога —

Мов метеор, вона щезае;

У тебе плiд зеленим зогнивае,

А дерево лиш мить одну цвiте.

Мефiстофель

Така вимога бiса не злякае,

Я можу дать тобi все те.

Та, друже мiй, колись i щось хороше

Утiшити в спокоi прийде нас.

Фауст

Коли, вспокоений, впаду на лiнi ложе,

То буде мiй останнiй час!

Коли тобi, лукавче, вдасться

Мене собою вдовольнить,

Коли знайду в розкошах щастя, —

Нехай загину я в ту мить!

Ідем в заклад?

Мефiстофель

Ідем!

Фауст

Дай руку, переб'ем!

Як буду змушений гукнути:

«Спинися, мить! Прекрасна ти!» —

Тодi закуй мене у пута,

Тодi я рад на згубу йти.