Фауст

Комiк

А що менi з потомних тих вiкiв?

Коли б i я про них лиш говорив,

То хто б сучасникiв розважив?

А iм потрiбен добрий жарт,

І вже чогось веселий хлопець варт,

І чимсь в суспiльствi вiн заважив.

Хто зацiкавить публiку зумiв,

Того вона не кине цiнувати;

Що бiльше буде слухачiв,

То легше iх опанувати!

Отож зробiть нам п'есу до пуття

І виведiть фантазiю i волю,

Кохання й розум, пристрасть i чуття,

Та й дуростi якусь там дайте ролю.

Директор

А головне, як бiльш перипетiй!

Бо глядачi цiкавi до подiй;

Як бiльше сцен напружених, рухомих,

Щоб всяк дививсь, не зводячи очей, —

І ви попали вже в число вiдомих,

Усюди люблених людей.

Лиш масою пiдкорите ви масу,

Для себе в нiй всяк найде штучку ласу;

Де всього е, там кожен вiзьме щось,

Й видовище до серця всiм прийшлось.

Даеш нам твiр – давай в шматках, на милiсть,

Таке рагу нам вигiднiш, як цiлiсть,

Бо легко зготувать i зручно подавать.

Нащо тобi здалась довершена умiлiсть?

Хоч що дай публiцi – на шмаття буде рвать…

Поет

Ганебне ремесло ганебним буде скрiзь

І справжньому художнику не личить.

Та ви, я бачу, завзялись

Нiкчемних партачiв звеличить.

Директор

Такий докiр менi не заболить:

Хто дума путне щось зробить,

Знарядь шука, як до роботи.

А вам – м'якi дрова колоти;

Для кого пишете? Глядiть:

Ось цей з нудоти йде сюди,

Той – за столом по зав'язку напхавшись,

А той (найгiрший вiн завжди) —

Газет усяких начитавшись.

До нас збiгаються, немов на маскарад,

Побачити цiкаве кожен рад.

Тут дами напоказ з'являються ошатнi;

Це теж артистки, лиш безплатнi.

Ви дивитесь з поезii висот,

І всi поклонники вам любi;

Погляньте ж ближче на народ:

Однi холоднi, другi грубi.

Той по виставi йде у карти грать,

Той зночувати нiч в обiймах у повii;

Чи ж варт для них бентежить мрii

І муз шляхетних турбувать?

Кажу ж вам, лиш пишiть,

Все бiльш i бiльш пишiть, —

І зразу шлях до успiху вiдкритий, —

Людей аби iз плигу збити,

Бо трудно iх задовольнить…

Що з вами? З радощiв? Чи що болить?

Поет

Іди шукай деiнде наймитiв!

Ти хочеш, щоб поет занапастив

Свiй вищий дар – i пориви, i мрii

Природою натхненного творця!

Чим вiн чаруе всi серця?

Чим вiн скоряе всi стихii?

Це та гармонiя, що лине iз грудей

І обiйма весь свiт – природу i людей.