На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
📚 Читайте "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я захотiв увiч пiзнати обидвi батькiвщини письменникiв, а тому у вiльний час блукав iзворами Малого Кавказу неподалiк Гянджi, пiшки добирався в аджикентськi вiдроги гiр до ока азербайджанськоi землi – високогiрного озера Гйок-Гйоль, обкурювався солоним пилом евлахського степу (як болить мене серце, що там нинi ллеться кров); зачарований стояв перед пам’ятником Руставелi на проспектi в Тбiлiсi й спинався на Мтацмiнду i хребет Шавнабада (i там нинi ллеться кров!) – й журився марнiстю набутих знань, не вiдаючи з причин зелепужноi юностi, що в життi людини, а тим паче письменника, нiщо не пропадае даром, що кожна зернина життевого досвiду проросте у свiй час.
Тож трапилося потiм у моему життi те, чого я тодi зовсiм i не сподiвався… Давно я вже зазнав насолоди вiд терпкоi, з присмаком гiрчичного зерна працi iсторичного романiста, мандрiвки стали для мене не розвагою, а робочою потребою: та ось, проiздивши пiвсвiту, я враз шемно затужив за тим краем, куди завели мене стежини юностi, де дивиться в небо голубим оком озеро Гйок-Гйоль, де пливе, поеднуючи живильною артерiею Грузiю й Азербайджан, повновода Кура й куриться солоний степ бiля Євлаха, де я збагатився творчiстю Церетелi й Ахундова, Нiзамi й Руставелi…
Восени 1978 року я приiхав сюди у складi делегацii на Днi украiнськоi культури в Азербайджанi.
Секретар кiровабадського мiськкому партii Гасан Азiзович Гасанов, який нинi обiймае високу посаду в незалежному Азербайджанi, робить для мене й Івана Драча, з яким ми мешкаемо в одному готелi, парадоксальне вiдкриття: в Гянджi доживав вiку цiлком забутий у нас сподвижник Тараса Шевченка, засновник Кирило-Мефодiiвського братства, вчений-полiглот, дослiдник грузинськоi й азербайджанськоi лiтератур Микола Гулак.
Нам з Драчем соромно. У Гянджi е вулиця М.









