На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
📚 Читайте "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Обiцяю танцювати з усiма дiвчатами по черзi. Англiйську мову вивчаю для того, щоб ii знати. Курс розколов «Панчишин», який у кожному галичаниновi вбачае ворога радянськоi влади…
Я побачив на обличчях присутнiх глузливi посмiшки, я вигравав бiй, i якби пiд кiнець свого виступу не кинув самим дияволом пiдказаноi фрази: «Який грiх, який злочин ти покриваеш своею мерзенною поведiнкою, „Панчишин“?», може б, усе щасливо обiйшлося, та пiсля моеi реплiки схопився з мiсця наш курсовий куратор викладач Федiр Неборячок i, обiзвавши мене скритим ворогом народу, поставив пропозицiю «Панчишина» на голосування.
Всi розiйшлися, а я сидiв i не хотiв нiкуди йти: не мав бажання бiльше жити, всi моi мрii в один момент згасли. Не вийшов з аудиторii теж i академiк Возняк. Вiн сидiв за столом бiля кафедри i далi заперечливо похитував головою, нiби осуджував ганебне судилище, якого ще не бачила досi альма-матер… Вiднинi вона бачитиме ще не таке: будуть тут виключати десятки студентiв, будуть тут i арештовувати, буде тут потiм каятися сам професор Рудницький, а доцент Василь Лесик, який напам’ять вивчив курс лекцiй з «Вступу до лiтературознавства» i впродовж десяткiв рокiв патетично виголошував iх, не мiняючи й слова, скаже професоровi крилату фразу, яку пам’ятають в унiверситетi й донинi: «Михайле Івановичу, якби в те, що ви написали, загорнути оселедця, то ним отруiвся б навiть пес».
Академiк Возняк, перед тим як вийти з аудиторii, сказав менi: «Якщо ти любиш Украiну, то все зроби для того, щоб залишитися в нiй».
Я потiм написав скаргу на несправедливе судилище першому секретаревi комсомолу Михайлову. Була створена комiсiя, i менi дозволили вiдвiдувати лекцii. Та ненадовго. «Панчишин» органiзував запит про мене в коломийське НКВД, звiдки прийшло повiдомлення, що мiй брат репресований, в чому я в своiй бiографii пiд час вступу до унiверситету не зiзнався.
Мене викликав до себе ректор Савiн i наказав назавжди залишити стiни унiверситету.









