На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
📚 Читайте "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Волошенюк довго лежав на долiвцi незворушно, i я не раз прислухався, чи ще живе: вiн був увесь синiй, запухлий, з повибиваними зубами, тiльки очима водив по стелi, а деколи тi очi зупинялися на менi, i я бачив у них сльозу; потiм звiдкiлясь, нiбито з-за стiн проникаючи, наповнювала камеру чиста мелодiя дивноi пiснi, яка й донинi е для мене найдорожчою, – «Ой пущу я кониченька в сад», i така вона була святопечальна, що я плакав, припавши головою до колiна скатованого, а Волошенюк спiвав безупинно, вкладаючи у пiсню весь свiй бiль, i одужував вiд неi бодай настiльки, щоб мати силу на другу нiч знову йти на допит.
Так минали тижнi. Я запiзнався з усiма арештантами, а тiснилось iх у камерi понад сорок. Кого тут тiльки не було, я навiть заримував: доктори, професори, фельдшери, фольксдойчери, меценаси i свинопаси, шевцi, кравцi та всякий iнший люд… Сидiв тут теж забутий нинi композитор Василь Якуб’як, учитель коломийськоi музичноi школи, – вiн ходив камерою i, склавши губи в дудочку, насвистував якусь мелодiю, часто зриваючись на слова: «А Говерла спить, а Говерла спить…», i ось недавно я почув цю дивовижну пiсню у виконаннi Михайла Сливоцького – то й згадав, де вона народилася…
А Волошенюк спiвав свого «Кониченька», поки не помер вiд побоiв.
Потiм, вийшовши з тюрми, я зустрiвся з Миколайчуком на вулицi.
Кажуть, що не так давно, в якусь недiлю, вiн з’явився у своему селi, навiть до церкви зайшов, до людей пiдступав, а народ мовчки розступався перед ним, немов перед прокаженим, i так вiн нi з ким i не заговорив.









