Маленькі жінки

– Дiвчата, – серйозно сказала Мег, переводячи погляд по черзi на кожну з сестер, – мама хоче, щоб ми не просто читали цю книгу, а розмiрковували над тим, що там написано. З тих пiр, як батько пiшов на вiйну, ми почали нехтувати багатьма обов'язками. Ви робiть, як хочете, а я буду тримати свою книгу тут на тумбочцi бiля лiжка i читати хоча б кiлька сторiнок щоранку, тому що я знаю, що це дасть менi iжу для роздумiв на день прийдешнiй i надихне на добрi справи.

Мег демонстративно вiдкрила свою книгу i почала читати.

Джо обняла ii i, притулившись щокою до щоки сестри, теж почала читати. При цьому обличчя ii вiдображало цiлковитий спокiй i мир, що було досить не характерно для ii зазвичай жвавоi мiмiки.

– Яка ж Мег молодець! Ходiмо, Емi, i ми почитаемо. Я допоможу тобi з важкими словами, а якщо нам щось буде незрозумiло, то звернемося за допомогою до Мег i Джо, – прошепотiла Бет, натхненна прикладом старших сестер i таким душевним подарунком вiд матерi.

– Я рада, що синя палiтурка дiсталася саме менi, – задоволено сказала Емi.

Наступнi пiвгодини в кiмнатах дiвчат панувала тиша, яку порушував лише шурхiт сторiнок. Першi сонячнi променi проникли до кiмнати i, немов несучи з собою рiздвяне благословення, торкнулися схилених над книгами голiв i зосереджених облич.

– А де мама? – запитала Мег, коли вони з Джо вiдiрвалися вiд читання i вирiшили подякувати iй за подарунки.

– Одному Богу вiдомо. Якийсь волоцюга прийшов жебракувати, i ваша матiнка вiдразу ж побiгла йому допомагати.

Нiколи ще не бачила жiнки, яка з такою жагою роздае направо i налiво продукти, одяг та iншi припаси, – вiдповiла Ганна, яка жила з Марчами ще з народження Мег i була вже скорiше другом сiм'i, анiж просто прислугою.

– Думаю, вона скоро повернеться, тож давайте приготуемо святковий снiданок i подарунки, – сказала Мег, оглядаючи пакунки, якi були завчасно захованi пiд диваном в очiкуваннi свого часу. – Так, а де парфуми вiд Емi? – спантеличено запитала Мег, не знайшовши флакона.

– Емi iх потягла кудись, наче щоб пов'язати стрiчку або щось на кшталт цього, – вiдповiла Джо, витанцьовуючи по кiмнатi у капцях, куплених для матерi, щоб трохи розносити iх.

– А як вам моi носовi хусточки? Гарнi, чи не так? Ганна випрала i випрасувала iх, а я зробила вишивку, щоб хусточки були iменними, – сказала Бет, з гордiстю дивлячись на дещо нерiвнi лiтери, з якими вона довгенько помучилась.

– Ой, дитя! Що ж ти вишила на них «Мама» замiсть «М.