Професор Вільчур

Закид полягав у тому, що в деяких випадках Вiльчур замiсть медикаментозного лiкування, нiбито як знахар, вдаеться до «замовляння». Добранецький навiть на мить запiдозрив, що Гриневич вдався до пiдступних провокацiй щодо нього.

– Дурницi, шановний колего, – сказав вiн скривившись. – Як можна вiрити таким недоречностям?

– Моя сестра це почула вiд вашоi дружини, – вiдповiв лiкар.

Добранецький щось пробурмотiв про непорозумiння, яке, мабуть, тут сталося, але, повернувшись додому, вiн почав жорстоко докоряти дружинi.

– Ти дiйсно не знаеш мiри i не маеш почуття здорового глузду. Бо таким чином ти компрометуеш мене. Зрештою, не можна людям впарювати безглуздi речi, яким жодна мудра людина не повiрить.

Панi Нiна знизала плечима:

– І все ж бачиш, що повiрили.

– Або вдавали, що вiрять, – наголосив чоловiк.

– Мiй любий, будь певен: якщо про когось говориш погано, завжди тобi повiрять.

– І все ж я прошу тебе, Нiно, припинити своi дii. Вiльчур чудово розумiе, кому може залежати на знищеннi його репутацii.

У його поведiнцi щодо мене останнiм часом я зауважив бiльшу дистанцiю й холод. Коли його вивести з рiвноваги, вiн може сильно нашкодити менi.

– Яким чином?

– Дуже просто. Вiн може звинуватити мене у наклепницькiй кампанii проти нього.

Жiнка iронiчно посмiхнулася:

– Кому пред’явити звинувачення?

– Не мае значення. В академiчних колах, у профспiлцi i, ймовiрно, в пресi. Не забувай, що вiн досi користуеться великим авторитетом.

І одна летальна операцiя… не може перекреслити такий авторитет.

Професор Добранецький мав рацiю. Смерть Доната не змогла знищити авторитет професора Вiльчура, але серйозно похитнула його. Це дуже яскраво показали вибори пiд час щорiчних профспiлкових зборiв.

Становище Вiльчура все ще було настiльки мiцним, що Добранецький вважав за доцiльне зняти свою кандидатуру на посаду голови i висунути кандидатуру Вiльчура. Вiдбулося голосування й обрали Вiльчура.

Але якщо iще два тижнi тому вибiр був би одноголосним, то тепер вiн вiдбувся лише з невеликою перевагою голосiв, кiлька голосiв було проти i багато утрималось.

Вiльчур не був присутнiй на зборах. Заглиблений у своi турботи, вiн просто забув про них. Коли йому повiдомили про результати, написав короткого листа до профспiлки, заявивши, що не може прийняти посаду голови. Вiн виправдовувався втомою i тим, що молодшi мають займати громадськi посади.