Сіддхартха. Паломництво до країни сходу

Вiн, казали вiруючi, досяг вiнця пiзнання, вiн пригадуе колишнi своi iснування, вiн опанував нiрвану й уже не повернеться до коловороту народжень, уже не пiрне в каламутний потiк перевтiлень. Багато дивовижного i неймовiрного розповiдали про нього; Гаутама творив чудеса, вiн здолав самого демона, розмовляв iз богами. Однак вороги його i безвiрники заявляли, що той Гаутама – марнославний спокусник, живе безтурботним життям, зневажае жертвопринесення, нiколи нiчого не вчився, не умертвляв плотi й не вправлявся нi в чому iншому.

Тiшила вухо легенда про Будду, чарами повiвало вiд цих розповiдей. Адже хирний був свiт, нестерпне було життя, а тут раптом нiби вiдкрилось яке джерело, нiби пролунав поклик провiсника – втiшливий, лагiдний, сповнений благородних обiцянок. І повсюди, куди долинала чутка про Будду, повсюди в iндiйських землях юнаки прислухались, проймалися мрiями, проймалися сподiваннями, i в усiх мiстах та селах брахманськi сини радо стрiчали кожного прочанина i чужоземця, коли той приносив звiстку про нього – Величного, Шак’ямунi.

Дiйшла ця легенда й до саман у лiсi, i до Сiддхартхи, i до Говiнди, – дiйшла мало-помалу, крапля по краплi, i кожна та крапля тяжила надiею, кожна та крапля тяжила сумнiвом. Сiддхартха з Говiндою розмовляли про це рiдко, бо старшому серед саман легенда прийшлася не до смаку. Вiн десь почув, що так званий Будда колись був аскетом i жив у лiсi, але потiм повернувся до безтурботного життя та мирських утiх, i того Гаутаму вiн, старший самана, мав за нiщо.

– О Сiддхартхо, – звернувсь якось Говiнда до товариша, – сьогоднi я був у селi, й один брахман запросив мене до себе в дiм. Там я застав одного брахманського сина з Магадхи[13 - …застав брахманського сина з Магадхи. – Магадха – iндiйське царство, що займало територiю нинiшнього штату Бiхар.]. Вiн бачив Будду на власнi очi й чув, як той проповiдуе свое вчення. Сказати щиро, менi аж перехопило дух, i я подумав собi: «Хоч би настала та година, коли й ми, Сiддхартха i я, почуемо вчення iз уст того Довершеного!» О друже, скажи, чи не пiти туди й нам i не послухати вчення iз уст самого Будди?

І промовив Сiддхартха:

– О Говiндо, я завше гадав собi, що ти зостанешся у саман.