Надходить та година

Вiн запевняе, що, поки його тримали в росiйських казематах iз Анатолiем Бабаковим, автором «Дядька Джо», вiн за чотири днi вивчив напам’ять увесь рукопис, а пiсля звiльнення написав його слово в слово. Декому, можливо, буде важко у це повiрити, – додав Джейкобс, перш нiж уперше обернутися до Гаррi, i з недовiрливого погляду на його обличчi стало зрозумiло, що вiн явно один iз них.

– Дозвольте менi спробувати второпати, що ви стверджуете, пане Клiфтон. Ви роздiлили камеру з видатним письменником Анатолiем Бабаковим, людиною, котроi ви ранiше зроду не зустрiчали.

Коли камера зосередилася на ньому, Гаррi ствердно кивнув.

– Упродовж чотирьох днiв вiн процитував увесь змiст своеi забороненоi книги, «Дядька Джо», розповiдь про одинадцять рокiв, протягом яких вiн працював у Кремлi тлумачем Йосипа Сталiна.

– Все правильно, – сказав Гаррi.

– Отже, коли вас звiльнили з в’язницi через чотири днi, ви знали весь текст напам’ять як професiйний актор.

Гаррi помовчав, оскiльки тепер стало зрозумiло, що Джейкобс мае свiй власний порядок денний.

– Я впевнений, що ви погодитесь, пане Клiфтон, що жоден актор, хоч який досвiдчений, не зможе запам’ятати сорок вiсiм тисяч слiв лише за чотири днi репетицiй.

– Я не актор, – заперечив Гаррi.

– Даруйте, – сказав Джейкобс, усiм своiм виглядом демонструючи небажання вибачатися, – але пiдозрюю, що ви дуже досвiдчений актор, котрий вигадав усю цю iсторiю, маючи на метi не що iнше, як просування своеi останньоi книги.

Не дочекавшись, поки Гаррi вiдповiсть, Джейкобс звернувся до iншоi камери i, пiднявши книгу, заявив:

– Якщо вiрити вашiй iсторii, пане Клiфтон, у вас не повинно виникнути труднощiв у цитуваннi сторiнки, яку я вибрав iз книги пана Бабакова.

Гаррi насупився, а Джейкобс додав:

– Я оберу навмання сторiнку, яка з’явиться на екранi, щоб усi нашi глядачi могли ii побачити. Ви будете единим, хто цього зробити не зможе.

Серце Гаррi мало не вискакувало з грудей, бо вiн не читав «Дядька Джо» вiдтодi, як передав рукопис Аарону Гiнзбургу.

– Але спершу, – правив свое Джейкобс, обертаючись до свого гостя, – дозвольте попросити вас пiдтвердити, що ми нiколи ранiше не зустрiчалися.

– Це було лише раз, – вiдповiв Гаррi. – Ви брали у мене iнтерв’ю у своiй радiопрограмi двадцять рокiв тому, але ви явно про це забули.

Джейкобс виглядав розгубленим, але швидко опанував себе.