Відрубність Галичини

Не в головi там панам боротьба «за нашi та наших союзникiв права»; iм пожаданi тiльки здобутки, i доки, союз iз чехами запевняе iм перевагу в монархii i безпосередне держання в руках рожна, на якiм печеться печеня, доти той союз буде тривкий i щирий, доти вони «лишаться на раз занятiм становищi, хоч би хто й назвав iх iдеологами»ю Мiй боже, хто ж мiг би бути таким злобним або наiвним, аби назвати iх iдеологами! Нi, панове, нiхто в свiтi не назве вас таким прозвищем, бо всi знають дуже добре, якi показнi та дзвiнкi здобутки приносить вам ваше «раз зайняте» становище.

Та коли становище «Dziennika Polskiego» в тiй справi для нас зовсiм ясне й зрозумiле, то тим менше можемо зрозумiти становище, яке заняв у нiй «Kurjer Lwowski». З великою радiстю вiтае вiн голос нiмецького органу в переконаннi про його щирiсть, i запевняе, що «аби тiльки знайти спосiб розв’язки спору мiж нiмцями й чехами, хоч би навiть при помочi територiального подiлу провiнцii, всi лiберальнi та демократичнi елементи нашого народу злучаться з нiмецькою демократiею союзом, який нашому народовi запевнить свобiдний розвiй його народностi i позволить усiм злучитися в щирiй працi для загального поступу i в завзятiй боротьбi з корупцiею та упирем реакцii».

А проте той сам «Дневник» стiльки разiв нарiкав на слабiсть та дезорганiзацiю лiберально-демократичного табору в Галичинi i сам найлiпше знае про його безсильнiсть. Та, очевидно, йому не ясно, що надання Галичинi вiдрубностi при теперiшнiм положеннi не тiльки не скрiпило би той табiр, але навпаки могло би на довгi лiта загальмувати його розвiй, бо ж, очевидно, в тiм актi головним i одиноким чинником була би шляхта, а шляхта, певно, анi не брала, анi не давала би такоi вiдрубностi, яка би хоч лиш у самiй Галичинi могла в скорiм часi вкоротити планування, а помiч нiмецьких народовцiв при вiдрубностi Галичини мала би для тутешнiх демократiв ще менше значiння, нiж мае тепер.

Одним словом, не тiльки з огляду на нещирiсть i фактичну немiч того, хто дае, але також i з огляду на внутрiшнi вiдносини нашого краю, вiдрубнiсть Галичини натепер не може бути пожадана.

Вважаючи головною метою iнтелiгенцii працю коло полiпшення долi та усвiдомлення людовоi маси, ми тим самим уважаемо всякi полiтичнi форми тiльки рамками, що дають бiльш або менше вiльного мiсця для такоi працi. Найлiпша полiтична форма буде та, що дасть найбiльше можностi для такоi працi, а притiм найбiльше охоронить наш люд вiд визиску та утиску чужих i своiх паразитних елементiв.