Відрубність Галичини

Вiн був противний союзовi з уграми, гаряче промовляв за розумне i справедливе трактування справи руськоi, за скликанням домового конгресу, для якого виставлено ось яку програму, досi не позбавлену життевого iнтересу. Конгрес мав обдумати способи до заспокоення ось яких крайових потреб: 1) устрою громад на основах чисто народних, свобiдних та демократичних; 2) регуляцii вiдносин колишнiх пiдданих, служебностей церковних та домiнiкальних на основах, прийнятих соймом державним i при помочi мiсцевих комiсiй; 3) нацiонального виховання; 4) розширення прав гвардii народовоi; 5) реорганiзацii всiх нижчих i вищих урядiв; 6) гарантii за торгiвлю крайовими виробами; 7) заведення нових судiв; 8) розширення статуту товариства кредитового земельного на всi селянськi грунтовi гiпотеки, отже, також на грунти рустикальнi; 9) вiддiлення адмiнiстрацii полiтичноi та фiнансовоi Галичини вiд цiлостi держави, аби наш край не був визискуваний для iнтересiв, що лежать поза його iнтересами та добром, i був метою сам для себе; 10) поеднання релiгiйних обрядiв, реформи iнституцiй духовних та церковних, вiдлучення церкви вiд держави, надання всiх прав громадянства священикам та по знесенню десятин, месового[5 - Податок за вiдправу меси.

Я навiв дослiвно сю програму раз тому, аби показати, що й посеред загальноi гарячки тодi дехто думав тверезо та глядiв ясно й далеко в будучину, а по-друге, тому, аби тим виразнiше вiдтiнити той, справдi трагiчний, бiк тодiшнiх подiй, що реакцiя, поборюючи революцiйнi змагання, в самiй речi нанесла також смертельний удар умiркованим елементам, знищила зав’язки легальноi, конституцiйноi працi.

Тим часом i в лонi мiського видiлу почали звiльна перемагати елементи революцiйнi, може, пiд впливом чимраз незноснiших вiдносин у краю та чимраз гарячiших вiдомостей iз Вiдня.

Дня 25 жовтня видiл мiський шле адрес «збунтованому» Вiдневi, а рiвночасно Rada Narodowa ухвалюе адрес до вiденського сойму, аби видержав на своiм становищi австрiйськоi конституанти.

Дня 27 жовтня приiхав новоiменований губернатор Галичини Вацлав Залеський i привiз командантовi львiвськоi гвардii народовоi Вибрановському цiсарський патент, яким iменовано його генерал-майором i начальним командантом гвардii народовоi в цiлiм краю.