На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Автор
Дата выхода
12 июля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Панас Мирний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Панас Мирний (справжнє ім’я – Опанас Якович Рудченко, 1848–1920) увійшов в історію української літератури як прозаїкноватор, майстер психологічної прози. Його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою селянською епопеєю, яка охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році. Головний герой Чіпка Вареник – селянин-бунтар, невтомний шукач правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка – це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кривавих способів утвердження правди і може бути поставлений в один ряд із такими творами, як «Злочин і кара» та «Біси» Ф. Достоєвського.
У романі «Повія» зображено трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знову насильство, підлість, брехня, що завдають їй страждань і штовхають у прірву…
📚 Читайте "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Не знаю… Каже – хлiб продати… А я стою собi та думаю: який це вiн хлiб продае, й навiщо тобi хлiб купувати, коли, спасибi Богу, й свiй ще потроху тягнеться…
– Що ж ти йому одказала?
– Що ж я йому одказала? Сказала, щоб зайшов пiзнiше, як ти дома будеш…
– Ну, а вiн тобi – що?
– Каже: зайду, – та й пiшов з двору.
– Гм, – мугикнув Грицько. – От, дивiться, коли не здурiв парубок… З круту спився!
Розмова про Чiпку на цiм обiрвалася. Грицько став розпитувати, чи все гаразд у господi, що робила Христя, чи здужала, чи нi?… Христя одказувала i собi розпитувала Грицька: що iм казали, про вiщо розпитували, як задержали? Перегодя трохи, Христя питае чоловiка:
– Чи не час уже обiдати? Ти з дороги – виморився, виголодався… пообiдаеш, спочинеш…
– Та таки й справдi виголодався.
Собача брехня перервала iх рiч. Христя глянула в вiкно.
– От i Чiпка йде…
Грицько собi глянув.
– Та й обiрваний та обшматований який, Господи!
– Може б, сказати, що тебе нема дома, поки пообiдаемо? – дивлячись на Грицька, питае Христя.
– Нi, хай… чоловiковi втрете не забиватись… Ти знаеш: ми з ним колись товаришували, як ще вдвох вiвцi пасли. Чудний трохи… а добрий був друзяка… А тепер, глянь: що з ним сталося?!.
Чiпка скрипнув дверима, увiйшов у сiни; собака аж за одвiрки гризе, так валуе. Христя одчинила хатнi дверi.
– Та й собака ж у вас! – обiзвався до неi Чiпка. – З порожнiми руками не сiкайся!.
– Здоровi… Ідiть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить, що як хто другий, то й не закрутить…
Христя кинулась до надвiрних дверей, одчинила iх, гукнула на собаку, потiм зачинила й закрутила заверткою.
– Що, Грицько вернувся? – питае Чiпка, дожидаючи, поки Христя поралась бiля дверей.
– Вернувся. Чому ж ви не йдете в хату? Ідiть!
Чiпка несмiливо вступив у хату та й став коло порога.
Йому якось i соромно стало, i страшно… Грицько привiтався перший.
– Здоров, Чiпко!
– Здоров, Грицьку! Здоров, брате!.. Чи бач, як ти перемiнився!.. Як одружився, то й не пiзнати тебе!
– Чим же я перемiнився?
– Усiм… зарiс, постарiв…
– От, ще вигадайте! – защебетала Христя. – Де ж таки вiн старий?… То вiн не поголився… то так воно здаеться…
– А може… Та нi: я таки тебе, Грицьку, молодшим бачив…
– Це так мене зостарила молода жiнка, – смiеться Грицько.
– Тiльки б i старостi… – усмiхаючись, каже Чiпка.











