На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Автор
Дата выхода
12 июля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Панас Мирний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Панас Мирний (справжнє ім’я – Опанас Якович Рудченко, 1848–1920) увійшов в історію української літератури як прозаїкноватор, майстер психологічної прози. Його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою селянською епопеєю, яка охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році. Головний герой Чіпка Вареник – селянин-бунтар, невтомний шукач правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка – це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кривавих способів утвердження правди і може бути поставлений в один ряд із такими творами, як «Злочин і кара» та «Біси» Ф. Достоєвського.
У романі «Повія» зображено трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знову насильство, підлість, брехня, що завдають їй страждань і штовхають у прірву…
📚 Читайте "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн бачив, як усмiхались судовики, переглядаючись мiж собою й показуючи очима на секретаря.
– Сутяжище! – бовкнув Чiпка вголос, вийшовши надвiр. Кров прилила йому в голову; серце затiпалось; на виду зблiд, а очi свiтили, як у вовка. Люди, глядя на його, розступалися; давали йому дорогу… Вiн потяг напрямки до Пороха.
– А що? – зустрiв його Порох.
Чiпка ще хижiше засвiтив очима.
– Проклятий!.. каторжний!.. недаром його в три погибелi скрутило…
– Як саме?
– Хоче п’ятдесят карбованцiв… За мою землю п’ятдесят карбованцiв!!.
– Отак воно завжди. Ти думаеш, як воно робиться?… – пiдогрiвае Порох. – Не пiдмажеш – не поiдеш… Суха ложка рот дере… ка-хи!.. ка-хи!.. Бач, як дере в горлi… Хоч би промочити…
– А горiлка е? – якось понуро спитав Чiпка.
– Кий бiс, хоч би капелька… порожня пляшка… Бач! – І Порох показав над вiкном порожню пляшку.
Чiпка мовчки витяг з кишенi карбованця, кинув на стiл, а сам заходив з кутка в куток по хатi – хмурий, як нiч, нiмий, як домовина.
Порох обома руками схопив карбованця – та шморг з хати! Незабаром вернувся з веселим поглядом i веселою усмiшкою на виду, а в руках – з повною пляшкою, солоною рибою-талавиркою й невеличкою паляницею…
– Не журись! – сказав вiн Чiпцi. – Повна пляшка… Вип’емо! – пiдсолодивши голос i на Чiпку глядячи, каже вiн. – Добре, що чортяка винiс кудись Гальку… Вип’емо! га?…
Чiпка мовчав.
– Будьте здоровi! – обернувся до його Порох i перехилив у рот чарку горiлки.
– На здоров’я…
– А нашим ворогам на пропасть! – додав Порох, пiдносячи Чiпцi повну чарку.
Чiпка випив i собi.
– Що, посолодшало?
– Кий бiс!
– Випий ще – посолодшае…
Пiдносить Чiпцi чарку… Той простяг був уже руку, щоб узяти, – та Порох вилив собi чарку в рот.
– А що, правда, гiрко?! – сказав вiн, жартуючи. – Ну, на, на – пiдсолоди…
Чiпка випив i другу чарку… Посоловiло в вiччю; вдарило в голову… Вiн заходив по хатi; розпустив язик, дав волю серцю, став батькувати, лаятись… Порох, заiдаючи талавиркою, пiдогрiвав словами…
Випили ще, ще… Очi в Чiпки налилися кров’ю, в чоловiчках засвiтили огнi… Коло серця – немае нi мiри, нi ваги тому, що там дiеться!.











