На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Автор
Дата выхода
12 июля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Панас Мирний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Панас Мирний (справжнє ім’я – Опанас Якович Рудченко, 1848–1920) увійшов в історію української літератури як прозаїкноватор, майстер психологічної прози. Його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою селянською епопеєю, яка охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році. Головний герой Чіпка Вареник – селянин-бунтар, невтомний шукач правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка – це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кривавих способів утвердження правди і може бути поставлений в один ряд із такими творами, як «Злочин і кара» та «Біси» Ф. Достоєвського.
У романі «Повія» зображено трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знову насильство, підлість, брехня, що завдають їй страждань і штовхають у прірву…
📚 Читайте "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Ти нас, сину, на старiсть у славу ввiв… нашого недовгого вiку не жалуеш, – плаче мати.
А Максим – як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок до жида. Так розледачiв, розiбрався, розпився, що сказано: нi до чого! Знай у шинку кисне… Аж запух, як той бугай, щодня очi заливаючи… Зовсiм пустився берега: що дома не зарве, – зараз у шинок! П’е, гуляе; з жида насмiхаеться; з крiпаками панiбратаеться, жалкими докорами iх коле, що роблять на панiв, навчае не слухатись iх приказiв – мандрувати. На капостi чоловiк здався, та й годi!
Сама генеральша знала Махамеда.
Мучився отак з ним батько, мучився, та заплакавши, й каже Мотрi: «Нi, вже нiчого з харцизою не вдiю! Нi тихе слово, нi просьби, нi лайка – нiщо не помагае… Немае сили менi з ним битись… Хай же йде в москалi! Нехай його в службi попомуштрують, може, витруть ту юшку, що набрався дома!.
Мотря в сльози. Жалко матерi своеi дитини. Уже який там вiн не лихий, який не недобрий, а все ж таки своя кров… Мотря плакала гiркими, а прохати Івана не посмiла: вона догадалася, що то останне слово батькового горя.
А Максим як почув, то нi скривився, нi поморщився. Так-таки зразу згодився та й пiшов до прийому, виспiвуючи та вигукуючи.
Тодi саме у столицi велике дiло скоiлось. Старий цар умер, а зосталося два брати. Старшому ж не можна чомусь було царством правити, – осiвся на предкiвськiм столi менший. Оже це не обiйшлося мирно. Тодi саме царська гвардiя з масонами забунтувала. Багато тодi лягло правих i винуватих, поки той бунт замирили… Як затихло, то новий цар, розпудивши стару гвардiю, звелiв нову набирати.











