Сім’я Оппенгеймів

Але слово не встигло вiдзвучати, як вiн хотiв би взяти його назад. Вiн повинен був сказати: «Я подумаю». І вiн хотiв так сказати, але тепер уже пiзно.

– Правильно робите, – схвально кидае Фогельзанг.

У нього сьогоднi вдалий день, i тут вiн вийшов переможцем.

На розпитування товаришiв, як вiн порозумiвся з новим учителем, Бертольд вiдповiв коротко:

– Вiн – так собi. Нi те нi се. Вiдразу не зрозумiеш.

Чималу частину дороги додому Бертольд звик долати разом з Гейнрiхом Лавенделем. Обидва iхали велосипедами, прив’язавши книжки й зошити ремнями до керма.

– Вiн провалив мою доповiдь, – сказав Бертольд.

– Та ну? – обурився Гейнрiх. – От свиня. Це справжня пiдлота.

Бертольд не вiдповiв. Їх роз’еднали машини. Бiля найближчого червоного свiтлофора вони з’iхалися знову. Стояли зовсiм поруч однiею ногою впершись у тротуар, затиснутi автомобiлями.

– Вiн запропонував менi тему: «Чим е для нас Армiнiй Германець», – сказав Бертольд.

– І ти погодився? – мiж автомобiльними гудками кинув Гейнрiх.

– Так, – сказав Бертольд.

– Дарма! Я цього не зробив би, – промимрив Гейнрiх. – Вважай, вiн хоче тобi пiдкласти свиню.

Жовте свiтло, зелене свiтло, вони рушають далi.

– Слухай, а ти хоч скiльки-небудь уявляеш собi, який вигляд вiн мав? – спитав Бертольд.

– Хто? – здивувався Гейнрiх. Вiн думав про пiсляобiднiй футбол.

– Герман Херуск, звичайно, – сказав Бертольд.

– Був такий же дикун, як i всi iншi, – вирiшив Гейнрiх.

– Помiркуй про це, – попросив Бертольд.

– О’кей, – махнув рукою Гейнрiх. Коли вiн виявляв особливу сердечнiсть, йому мимоволi спадали на думку слова з мови його дитинства.

На цьому вони розлучилися.

* * *

Бертольд бився зi своею темою. Це був великий бiй, у якому доктор Фогельзанг був ворогом. Фогельзанговi пощастило: вiн обрав поле бою; сонце й вiтер були на його користь; вiн знае мiсцевiсть краще за Бертольда.

Бертольд сидiв, заглибившись у книжки, що трактували його тему – у Тацита, Моммзена, Дессау. Чого ж досяг Герман Херуск, та й чи досяг вiн взагалi чогось? Перемога принесла йому страшенно мало. Через якiсь два роки римляни знов володiли Рейном. Загалом це була колонiальна вiйна, своерiдне боксерське повстання, з яким римляни швидко розправились.