На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сім’я Оппенгеймів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сім’я Оппенгеймів

Автор
Дата выхода
01 июня 2016
🔍 Загляните за кулисы "Сім’я Оппенгеймів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сім’я Оппенгеймів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Лион Фейхтвангер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ліон Фейхтвангер (1884–1958) – відомий німецький романіст і драматург єврейського походження. Після приходу до влади фашистів Фейхтвангер, як і багато інших діячів культури і мистецтва, був позбавлений громадянства, його майно було конфісковано, а сам він утік від переслідувань і жив в еміграції – спочатку у Франції, а з 1940 року – у США.
…Німеччина на початку 30-х, на зорі становлення фашистського режиму. Оппенгейми – відома берлінська родина, власники меблевої фірми, спадкоємці свого прославленого прадіда, що вірою і правдою служив своїй вітчизні, як і вони самі. Оппенгейми люблять свою країну і пишаються нею, своєю Німеччиною, ось чому їм дуже складно повірити в те, що вони водномить стали ворогами свого народу, що знайомі відвертаються від них, а можновладці звуть їх не інакше як непотріб і звинувачують у всіх смертних гріхах та будь-яких власних промахах. Вони довгий час жили на німецькій землі, не замислюючись, хто ж вони є насправді – німці чи євреї, а стали жидами, яких позбавляють усього і відправляють у концтабори…
📚 Читайте "Сім’я Оппенгеймів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сім’я Оппенгеймів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Артур Мюльгейм, один з найкращих юристiв Берлiна, маленький, рухливий, з веселим розумним обличчям, помережаним силою зморшок, всього на кiлька рокiв старший за Густава, завжди в русi, завжди з готовим жартом на вустах, багато в чому сходився з Густавом. Вони були членами одного i того самого клубу, iм подобалися тi самi книжки, один i той самий тип жiнок. Артур Мюльгейм цiкавився, крiм того, полiтикою, а Густав Оппенгейм спортом, i у них тому завжди було досить тем для взаемного обмiну. Мюльгейм послав Густавовi чималий асортимент добiрних тiльки п’ятдесятирiчних коньякiв та горiлок.
Фрiдрiх Вiльгельм Гутветтер, мiнiатюрний чоловiк рокiв шiстдесяти, з величезними хлоп’ячими очима на лагiдному обличчi, дуже випещений, в пiдкреслено старовинному вбраннi, – був автор маленьких, пильно вiдшлiфованих новел, якi критика звеличала, але якi мало хто читав i вмiв цiнити. Рiдко коли Густава дряпала марна порожнеча власного життя, вiн казав собi, що прожив недарма, хоч би тiльки тому, що допомiг Гутветтеровi.
Фрiдрiх Вiльгельм Гутветтер сидiв тихий i приязний, шанобливо й пожадливо дивився великими очима на Сибiлу, часто, не розумiючи, в чому справа, просив пояснити йому влучнi дотепи Мюльгейма, i час вiд часу повiльно вставляв високопоетичнi зауваження у гучну жваву розмову iнших.
Вiн припас подарунок для свого друга, але заговорив про нього лише хвилин через двадцять або тридцять пiсля приходу, жвава й швидка розмова та присутнiсть Сибiли спричинили те, що вiн зовсiм забув про подарунок.
– А що значить: «Певно, як душа i воскресiння з мертвих»? – спитав Мюльгейм. – Чи хочете ви цим сказати, що це на сто процентiв справа певна, або навпаки – на сто процентiв справа непевна?
– Я хотiв сказати: певна – i бiльше нiчого, – вiдповiв Гутветтер з незмiнною приязнiстю.







