Круговерть

– Це вже занадто, друже, – зауважив вiн критично, – занадто аж на кiлька дюймiв. Не знаю, яким е твое становище, але ти дуже вже переборщив. Це сiно, до прикладу, зовсiм зайве, зараз такого не використовують навiть у цирку Проктора.

– Я вас не розумiю, пане, – сказав чужинець. – Я не шукаю якогось цирку. Я щойно приiхав iз округу Ольстер, аби подивитися на мiсто, бо сiно вже зiбрали. Господи! Оце чудасiя. Я думав, що Поукiпзi[37 - Поукiпзi – мiсто в штатi Нью-Йорк.] велике, але це мiсто вп’ятеро бiльше.

– Ну, гаразд, – замирився Крутiй Гаррi, здiймаючи брови.

 – Я не хотiв чiплятися. І ти не мусиш розповiдати. Гадаю, що варто трохи притримати коней, тому намагався щось порадити. Бажаю успiхiв в аферi, якою б вона не була. Може, вип’емо по скляночцi?

– Я б не вiдмовився вiд гальби пива, – визнав подорожнiй.

Вони подалися до кнайпи, в яку часто ходили чоловiки з гладкими обличчями та неспокiйними поглядами, i розсiлися за столом зi своiми напоями.

– Дуже радий, що зустрiв вас, пане, – заявив селюк.

 – Може, перекинемося в карти? Я маю колоду зi собою.

Вiн сягнув до своеi валiзки, яку, либонь, знали ще сучасники Ноя, i витягнув iз неi виняткову, неповторну колоду, засмальцьовану шпондерком i забруднену землею кукурудзяних полiв.

Крутiй Гаррi коротко й гомерично зареготав.

– Це не для мене, хлопче, – твердо сказав вiн. – Твiй образ доволi правдоподiбний. Але я все ж скажу, що ти дав маху. Селюки так бiльше не вдягаються ще з 1879 року. Сумнiваюся, що в такiй одежi ти зможеш виманити хоча б заводний годинник у Бруклiнi.

– О, не думайте, що я не маю грошей, – похвалився селюк. Вiн витягнув щiльно згорнутий стосик банкнот, грубий, як горнятко, i поклав його на стiл.

– Отримав це зi своеi частки з продажу бабусиноi ферми, – заявив вiн. – У цьому рулонi 950 доларiв. Я вирiшив поiхати до мiста та з’ясувати, в який бiзнес iх можна вкласти.

Крутiй Гаррi взяв купку грошей i поглянув на неi майже з повагою у своiх усмiхнених очах.

– Я бачив i гiрше, – зронив вiн критично.

 – Але тобi нiчого не свiтить у такiй одежi. Тобi потрiбнi лакованi мешти, чорний костюм i солом’яний бриль iз строкатою смужкою. Треба багато торочити про Пiтсбург i вантажнi перевезення, а також пити херес на снiданок, щоб комусь втулити цю фальшивку.

– Який його фах? – поцiкавилися в Крутiя Гаррi двое чи трое чоловiкiв, у котрих бiгали очi, коли селюк згрiб своi сумнiвнi грошi й вийшов.

– Якийсь дивак, мабуть, – припустив Гаррi.