Круговерть

Лiтня жiнка поглянула на нього з дещо бiльшим зацiкавленням.

– Чому ж у тих словах, якi я прочитала на його долонi, не було сенсу, – здивувалася вона. – Що ж ви маете на увазi?

– Слова були такими, – пояснив професор Черубуско, зiп’явшись на свiй чудовий повний зрiст: – Вiн прибуде на колiсницi з п’ятим колесом.

– Я не багато колiсниць бачила, – зауважила ледi, – i нiколи не бачила iх iз п’ятьма колесами.

– Прогрес, – правив свое професор, – прогрес у науцi та механiцi досяг цього, хоча, якщо бути точним, ми можемо говорити про неi лише як про запасну шину.

Прогрес в окультному мистецтвi просунувся у своiх пропорцiях. Мадам, я повторюю: халдейський гороскоп це передбачив. Я можу не лише вiдповiсти на запитання, яке ви задали, а й продемонструвати вам наочний доказ.

Тепер гостя похитнулася в своiй зневiрi й у своiй позi.

– О, професоре! – вигукнула вона схвильовано. – Коли? Де? Його знайшли? Не тримайте мене в напрузi.

– Прошу вибачити мене на кiлька хвилин, – укотре повторив професор Черубуско, – i, гадаю, що зможу продемонструвати вам ефективнiсть справжнього мистецтва.

Томас смачно жував останнi крихти хлiба й м’ясива, коли чарiвник раптом опинився бiля нього.

– Чи готовi ви повернутися до свого старого будинку, якщо вам гарантуватимуть поновлення на посадi? – запитав вiн зi своею ввiчливою королiвською посмiшкою.

– Хiба я схожий на ненормального? – вiдрубав Томас. – З мене годi життя на ногах. Але чи вони вiзьмуть мене назад? Старенька дуже вперта.

– Мiй любий юначе, – запевнив вiн, – вона всюди вас шукала.

– Чудово! – зрадiв Томас. – Я в дiлi. Ця упряж спухлих верблюдiв, яких вони називають кiньми, дуже псуе руку першокласного кучера, такого як я, певна рiч, але я вiзьмуся за цю роботу ще раз, доку, бо вони хорошi люди.

Тепер вiдбулася змiна з ввiчливим обличчя багдадського халiфа. Вiн пильно й пiдозрiло поглянув на колишнього кучера.

– Чи можу я дiзнатися ваше iм’я? – сухо поцiкавився вiн.

– Ви мене шукали, – здивувався Томас, – i не знаете, як мене звати? А ви кумедний нишпорка, вочевидь, iз центрального бюро розслiдувань.

Я все що той самий Томас Мак-Квейд. Працював возiем пари слонiв у ван Смуйта цiлий рiк, а вони звiльнили мене мiсяць тому. Ну, доку, ви ж бачили, що я вчинив iз вашим старим пугачем, я спився, i це я побачив шину, що випала з вашоi машини, коли я стояв у тiй юрбi безхатькiв бiля пам’ятника Ворту в очiкуваннi лiжка на дурняк.