На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Унія» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Унія

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Унія" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Унія" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Володимир Єшкілєв) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Нова сила бродила й пінилася, немов молоде вино, народжувала несамовиті надії та авантажні проекти. В місцях темних і секретних нова сила зустрічала стару – сиву і дику, настояну на хмільних медах та відьмацьких варивах. Змішуючись, ці дві сили утворювали купаж, сповнений енергії, руху, радісної люті та підприємливого божевілля», – Володимир Єшкілєв про Україну середини XVII століття в історичному романі «Унія», першому з трилогії «Прокляті гетьмани».
Роман оповідає про Івана Остаповича Виговського та зраджені надії спадкової української шляхти, яка сподівалася на достойне місце України-Русі в наймодернішій з тогочасних держав – Речі Посполитій, про роль православної церкви у тих подіях, про катастрофу, що спіткала Гетьманську державу після переможної Конотопської битви. Як і в попередніх романах Єшкілєва, художню реконструкцію доповнює ретельно вивірена «внутрішня енциклопедія» твору, де зібрані маловідомі, а іноді й замовчувані відомості про Гетьманську добу та дотичні до неї події.
📚 Читайте "Унія" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Унія", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiйськовий осавул нiчим на таку заяву не вiдповiв, натомiсть, не дивлячись на Виговського, сказав:
– Клейнод тобi вручить сам пан комiсар. Одразу, як вiн повернеться, зберемо сотнi i присягнеш перед вiйськом. Решту старшин до присяги привели.
– Ти, пане Іване, останнiм лишився, – кивнув Чиж.
– У реестрi писаря не означили, – навiщось згадав Нестеренко. – Король хотiв Хмеля, а гетьмани не хотiли.
– Не так все було, – махнув здоровою рукою Чиж, але не став пояснювати, як було насправдi. Натомiсть повiдомив: – Доки тебе, пане Іване, призначали, писарськi справи вiв пан Теодор, – полковник показав на сутанника.
– Зладую, пане намiснику, – пообiцяв Виговський. – Вiдразу вiзьмуся за звiрку реестру i бенефiцiй, – вiн глянув на дверi, де нудилися джури.
– Щось вiн до замку не доiхав… – Чиж зняв з пояса бурштинову люльку, взявся набивати ii тютюном. – Нам, правду кажучи, лише цього еретикала не ставало, – вiн ткнув соломинкою в жаровню, перенiс вогонь до люльки, припалив, пустив дим. – А от чого, скажи менi, вiн тут забув? – i згадавши, що Виговський все ще стоiть, наче перед комiсiею, кивнув на порожне крiсло по праву руку вiд себе:
– Сiдай, пане Іване, на належне тобi мiсце.
– Сенатор цiкавиться старожитностями, – писар вiдчепив шаблю, сiв.
– Старожитностями? – насторожився Буднiвський.
– Вiн зi своiм стольником паном Леваi, хоче оглянути тi яри, де колись були поганськi капища.
– І чого вiн там шукае?
– Не вiдаю, – знизав плечами Виговський. – Якихось скарбiв, певне.
– Якi там скарби, – пихнув димом Чиж. – Звiдти всi скарби давно викопали.
– Всього не викопали, – Нестеренко й собi запалив люльку.
– Байка, – буркнув Буднiвський. – Немиричу треба не в Маслов Став.











