На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Унія» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Унія

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Унія" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Унія" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Володимир Єшкілєв) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Нова сила бродила й пінилася, немов молоде вино, народжувала несамовиті надії та авантажні проекти. В місцях темних і секретних нова сила зустрічала стару – сиву і дику, настояну на хмільних медах та відьмацьких варивах. Змішуючись, ці дві сили утворювали купаж, сповнений енергії, руху, радісної люті та підприємливого божевілля», – Володимир Єшкілєв про Україну середини XVII століття в історичному романі «Унія», першому з трилогії «Прокляті гетьмани».
Роман оповідає про Івана Остаповича Виговського та зраджені надії спадкової української шляхти, яка сподівалася на достойне місце України-Русі в наймодернішій з тогочасних держав – Речі Посполитій, про роль православної церкви у тих подіях, про катастрофу, що спіткала Гетьманську державу після переможної Конотопської битви. Як і в попередніх романах Єшкілєва, художню реконструкцію доповнює ретельно вивірена «внутрішня енциклопедія» твору, де зібрані маловідомі, а іноді й замовчувані відомості про Гетьманську добу та дотичні до неї події.
📚 Читайте "Унія" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Унія", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
], – Зорка кивнув на крiплення каретного полозу. – На лижвi стояк трiснув. Треба мiняти.
– Треба, – погодився писар. – А що на дорогах?
– Безладдя.
– Татари?
– Гулящi люди. Велика ватага пройшла Днiстром з пiвдня.
– Яка велика?
– З пiвсотнi, е i комоннi.
– Далеко вони тепер?
– А хто iх зна, – знову знизав плечима трактирник i перепитав: – То я скажу хлопцям, щоб зробили вам ту лижву. Та й решту подивитися треба, – вiн перехопив служку з гранню, просто пальцями узяв гарячого вуглика та припалив ним люльку.
– Зручнiше.
– Карета вгрузнути може, – з люльки вилетiла зграйка димних кiлець.
– Може.
– Так робити?
– Робiть.
– Але доведеться чекати. Коваль запив.
– Як довго чекати?
– Ми його зараз приведемо до ладу, – всмiхнувся Зорка. – Як Бог поможе, то завтра в обiд поiдете.
– А якби швидше?
– Ви ж цiлу нiч iхали, вашим драбам зiгрiтися треба. Та й конi зморенi. Учора небуденного одинця[45 - Одинець – дикий кабан.] завалили, добра буде вечеря, – трактирник кивнув на огорнену сивим димом пiчну трубу.
– Королiвська страва, – кивнув Виговський.
– А ви далi на Подiлля? – поцiкавився Зорка.
– Прямуемо на Проскурiв, – пiдтвердив писар. – Вiдтак Брацлавщиною через Винницю й на Корсунь.
– То не добрий план, – похитав головою трактирник.
– А та дорога, яка на Чуднов?
– То вам не сюди, на Гостропiль треба було iхати. Але звiдси можете ще звернути. За Довгим Яром стоiть хоругва Речинського, буде вам спокiйнiше.
– Добрi воi?
– Я Речинського знаю вже лiт десять, твердий намiсник. Та й хоругва в нього не збiрна, всi з волинських i руських рожаiв[47 - Рожаi – роди, сiм’i.].
– Ми порадимось, вирiшемо, – сказав Виговський i рушив до трактиру.
Вечеряли за довжелезним дубовим столом, нагромадженим наiдками та здоровенними флягами.











