Санькя

Дорiжка уздовж рiки, колись натоптана рибалками й працюючими людьми, геть заросла, i Сашко високо ступав, побоюючись наступити на вужа. Вiн з дитинства дико боявся будь-якого гадюччя.

Подорослiшавши, Сашко довiдався, що вiн, майже задушений пуповиною, ледве не загинув при пологах, – люди кажуть, що тi, хто пережили подiбний шок у першi митi життя на бiлому свiтi, усе життя бояться змiй. Принаймнi саме цим виправдовував Сашко свiй непристойний страх перед невинними вужами. Вужа вiн, звичайно, зустрiв – та не одного, а цiлу родину, яка виповзла на сонечко погрiтися.

Сашко скрикнувши пiдстрибнув i став на землю, широко розкарячивши ноги. Вужiв уже не було. Вiн готовий був заприсягтися, що бридкi тварини розповзлися, поки вiн завис у повiтрi.

Матюкаючись i здригаючись, скачучи по кущах, Сашко добiг до тiеi плити, де вони вiдпочивали з батьком.

Плита вся заросла кущами, бiльша ii частина спустилася у воду й поросла зеленою, слизькою пiдводною рослиннiстю. Тепер полежати на плитi явно б не вдалося.

Дивлячись на це, Сашко вiдчув тужливий спазм у серцi – немов не плита лежала у водi, а повалений пам’ятник.

Сашко оглянувся навсiбiч, вибираючи, де можна було б присiсти, посумувати спокiйно. Сiв на дрiбну травичку на березi й закурив.

У селi, на чистому повiтрi, завжди курилося гiрше – у мiськiй задушливiй курявi сигарета йде залюбки, а в селi, коли легенi одержують повний розлив свiжостi, так що голову кружляе, сигарета одразу стае недоречною.

Сашко хотiв було ще потягнути свою тугу, трохи блаженну, замiшану на сигаретному димi, але вiд диму було нудотно, i туга не збиралася в солодку грудку пiд серцем, а розповзалася по всьому тiлу млявiстю.

Довелося затоптати ii каблуком у траву. До непрогорiлого тютюну, змiшаного iз сухим брудом, одразу сповзлося кiлька мурах.

Тимохин кут, до якого Сашко дiйшов через кiлька хвилин, увесь зарiс непролазним лопушинням. Не стало пляжу, на його мiсцi розповзся пiщаний пустир.

Сашко скинув черевики й зайшов у воду. Вода була холодна й слизька, немов кисiль.

Глини було неприемно торкатися – вона нагадувала голi старечi ясна своею слизькою холоднечею.

Сашко вийшов з води й присiв знесилено на брудний пiсок. Огледiвся, сплюнув i знову встав. Вiн почав топтати й рвати з корiннями лопухи, дурну, з довгим корiннями поросль, невiдомi низькорослi трави, звiльняючи пляж. Рвав стеблиння – руде, зсохле, некрасиве, i кидав у воду. Плин вiдносив.

Години за пiвтори на мiсцi пляжу не залишилося жодного паростка.