На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Санькя» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Санькя

Автор
Дата выхода
01 октября 2015
🔍 Загляните за кулисы "Санькя" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Санькя" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Захар Прилепин) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Санькя» – героїчний роман про молодих ідеалістів, які протистоять жорстокому бездарному ладу, сучасна версія «Матері» Максима Горького. Початок двохтисячних. Мітинги, бійки, спалення «Макдоналдсів», допити в «органах», любов до Батьківщини і любов до дівчини, ненависть до «буржуїв» і до влади, свинцева безнадія російського побуту з його пияцтвом, брудом, злиднями, відсутністю у людей будь-якої надії на краще і вогнище приреченої революції у фіналі… І на тлі всього цього – доля головного героя роману Сашка Тишина, якого бабуся з дідусем ласкаво називають Санькя. Він намагається змінити світ, проте у який спосіб?…
📚 Читайте "Санькя" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Санькя", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Сиплячи й задихаючись, спливаючи довгою, тягучою, гiрко-солодкою слиною, вони мчали по дворах, поки не знесилiли й не сховалися, очманiлi, у пiд’iздi «хрущовки».
Стояли рачки, з помутнiлими очима, з розкритими ротами, безуспiшно намагаючись продихнути. Хтось заходив у пiд’iзд, але соромно не було…
* * *
– Синку, ти… був у Москвi? – Голос мами у слухавцi звучав приречено й скорботно.
Сашко готовий був роздерти свое обличчя, чуючи цей голос.
– Був, – вiдповiв вiн глухо, високо пiднiмаючи розбиту губу, тому слово «був» пролунало як «’ув».
– …Ви всi в розшуку, – сказала мама, i в ii голосi була ледь чутна надiя, що Сашко ii переконае, скаже, що все це неправда й вiн нiчого не робив поганого.
– Це все… дурницi… – вiдповiв вiн.
Роздiл другий
Сашко розстався з Венею i Льохою бiля метро – вирiшили, що окремо вони викликають менше пiдозри.
Вiн дiстався з Москви до свого провiнцiйного – п’ятсот верст вiд столицi – мiстечка на електричках, або, як це називали його спiвтоваришi, – «на перепряжних собаках».
Мiсто виявилося крихким, iграшковим – i ламати його було так само безглуздо, як ламати iграшку: усерединi нiчого не було – тiльки пластмасова порожнеча. Але тому й виникало дитяче вiдчуття торжества, терпке почуття долання, що все виявилося набагато простiшим, нiж здавалося на перший погляд…
Налiтали контролери, Сашко йшов у тамбур, розглядав через мутне скло iхнiй синiй одяг, суворi обличчя.
Виявилося, електричка йшла безшумно – Сашко нiчого не чув.
За вiкном текло щось сiре й безрадiсне. У склi вiдбивався вiн – коротке волосся з упертим чубом, неголенi вилицi, темна шкiра, чоло в раннiх зморшечках… Звичайне обличчя.
Сашко приiхав до свого мiста, дверi електрички зачинилися за ним, немов вiн був апендиксом i його вiдрiзали.
Вiдiгнавши дурнi думки, що його чекае засiдка вже в пiд’iздi («…так вони й влаштували по всiй краiнi засiдки…»), забiг додому.
Замок видав звичнi м’якi брязкотливi звуки. Дверi вiдчинилися.
Мати працювала в нiчну змiну, квартира була порожня.











