На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Тэатр шчасьлівых дзяцей» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Зарубежные детские книги. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Тэатр шчасьлівых дзяцей

Автор
Дата выхода
18 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Тэатр шчасьлівых дзяцей" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Тэатр шчасьлівых дзяцей" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ольгерд Бахаревич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Тэатр шчасьлівых дзяцей» – гэта беларускае фэнтэзі з элемэнтамі палітычнага трылеру. Дзіцячая кніга, якую, спадзяецца аўтар, будзе цікава прачытаць і дарослым. Як выбрацца з пасткі, ня маючы ні тэлефона, ні зброі, і знайсьці зьніклых сяброў? Колькі твараў у туману? Што такое гісторыя – і калі канчаецца мінулае? Якую таямніцу хаваюць нашыя бацькі – і ці чуе нас Бог, калі мы маўчым? Гэтымі пытаньнямі задаюцца героі кнігі, Лявон, Анцік і Юля, нечакана апынуўшыся ў таямнічым краі, які ня знойдзеш ні ў Вікіпэдыі, ні на школьных мапах.
📚 Читайте "Тэатр шчасьлівых дзяцей" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Тэатр шчасьлівых дзяцей", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Калi б некаторыя yмелi плаваць…»
«Вось бы зараз ванну, – уздыхнуy Анцiк. – Цёплую… А ня гэтую канаву».
«Можа, табе яшчэ i качачку гумовую хочацца? – раззлавалася Юля. – Маленечкi ты наш. Перастань яе крыyдзiць!»
«Каго? Раку? – крыкнуy Анцiк. – Рэкi не крыyдуюць! Вось зараз вазьму i плюну y яе!»
«Я табе плюну, – сказала Юля, i вочы y яе yспыхнулi ад злосьцi. – Глядзi, каб яна ня плюнула y адказ!»
«Ну i цалуйся са сваёй рэчачкай!» – махнуy рукой Анцiк i вусны яго задрыжалi.
«Цiха вы, – сказаy я.
«Рака нас уратавала, – цiха сказала Юля. – Памятаеш, уначы, калi наш аyтобус тануy? Нехта быццам бы прыyзьняy аyтобус над вадой. Р-раз – i мы паплылi, як на караблi».
«Памятаю, – змрочна кiyнуy я. – Але, можа, гэта проста…»
«Што проста?»
«Ня ведаю».
«Ты ж бачыш, Лявон, што загадак усё больш! Давай падумаем, што рабiць. А дзе Анцiк?»
Вакол нас былi толькi туман i рака, такая цiхая, нiбы прыслухоyвалася да нашай размовы. Мы зь Юляй пераглянулiся i кiнулiся y розныя бакi, проста y гэтыя белыя клубы, што нерухома навiсалi y нас над галовамi.
Туман. У горадзе ён быy зусiм не такi. Там, дома, на вулiцы, дзе я жыy, хадзiць у тумане было нават забаyна. Дый сам туман там быy бяскрыyдны, празрысты, лёгкi i хутка сплываy – хiба што пераходзiць дарогу трэба было асьцярожней, чым звычайна.
І тут я пачуy плач i адразу супакоiyся.
«Анцiк! Дзе ты?»
«Тут», – пачуy я ягоны засмучаны бас.
«Дзе?»
«А ты дзе?»
«Тут».
«Справа цi зьлева?»
«Адкуль я ведаю».
«Ты ж разумны!»
Я пачырванеy. Так мне зрабiлася прыемна.
«Давай я буду крычаць, а ты iдзi на крык, – сказаy Анцiк. – Я пачынаю. А-а-а-а!»
Я зачапiyся за нешта нагой i павалiyся проста Анцiку пад ногi.
«А-а-а! – закрычаy ён яшчэ мацней. – Лявон, на мяне нехта напаy!»
«Хто?» – крыкнуy я.
«Нехта схапiy мяне за ногi!»
«Гэта я, – сказаy я, падняyся проста перад iм i прыкрыy ягоны разяyлены рот.







