Ворошиловград

Взяли його у власнiй квартирi. Коли виводили надвiр, зiбралась невелика демонстрацiя. Ми, вже дорослi чуваки, були за Кочу. Проте нас нiхто не слухав. Дали йому рiк. Вiдсидiв вiн десь на Донбасi й зiйшовся на зонi з якимись мормонами. Тi передавали Кочi свою лiтературу, а також – на його прохання – одеколон та папiроси. За рiк вiн вiдкинувся i повернувся додому героем. За якийсь час мормони приiхали по його душу. Були це три молодих активiсти, в дешевих, проте акуратних костюмах. Коча впустив iх до себе, вислухав, дiстав з канапи дробовика i загнав мормонiв до ванноi.

Тримав iх там два днi. На третiй день необачно вирiшив помитись, вiдчинив дверi ванноi, й мормони вирвались на волю. Прибiгши в мiлiцiю, спробували подати заяву, проте мiлiцiонери зважено вирiшили, що простiше буде iзолювати саме мормонiв, i зачинили iх у камерi для з'ясування особи. Наступнi пару рокiв Коча марно намагався взятись за розум, тричi розлучався, причому з тiею-таки жiнкою. Але особисте життя в нього вiдверто не складалось, i Коча далi прощався з молодiстю. Простився десь наприкiнцi дев'яностих, потрапивши до лiкарнi з вiдкушеним пальцем i пробитим животом. Палець йому пiд час сварки вiдкусила дружина, а ось хто при цьому пробив живiт, Коча не признавався. Десь тодi йому почав допомагати мiй брат, вiн час вiд часу пiдкидав Кочi роботу, давав грошi, взагалi пiдтримував. Щось там у них iз Кочею було ще в минулому життi, якась iсторiя, брат пару разiв про неi натяками згадував, проте розповiдати не хотiв, просто говорив, що Кочi можна довiряти, вiн не пiдведе в разi чого. Кiлька рокiв тому Кочу з його квартири вигнали цигани, i вiн переiхав сюди, на заправку. Жив у вагончику, вiв спокiйне розмiрене життя, минуле згадував iз ностальгiею, проте повертатись до своеi квартири не хотiв. Виглядав строкато, лисина його мала нiжно-рожевий вiдтiнок, а окуляри робили схожим на божевiльного хiмiка, який щойно винайшов альтернативний, екологiчно чистий кокаiн i тут-таки поставив на собi дослiди. І дослiди цi дали позитивний результат. Ходив у помаранчевому комбiнезонi й розбитих вiйськових черевиках, у нього взагалi було багато шмаття з армiйських секонд-хендiв, мав навiть армiйськi iмпортнi шкарпетки – на правiй було написано «R», на лiвiй – «L», щоби не плутатись. Зап'ястя в нього були обмотанi хусточками й кривавими бинтами, обличчя i руки весь час були чи то подряпанi, чи то порiзанi, i загалом зовнiшнiй вигляд у нього був такий, нiби вiн iв пiцу руками.