Судний день

На бiльярдному столi залишилося зовсiм мало шарiв пiсля того, як фаворит закотив у лузу ще один. Склалося враження, що Григорiю було байдуже до розмови своiх товаришiв, та раптом вiн встряв у дискусiю:

– Імператриця нiколи не видасть грамоти для чужого народу. Це суперечить всiм мирним договорам i трактатам. Крiм того цей iгумен вважаеться там полiтичним злочинцем.

Присутнi переглянулися. Губернатор знайшовся першим.

– Але ж на цiй грамотi не обов’язково повинна стояти печатка чи пiдпис ii величностi.

Тамтешнiм малоросам i того вистачить, а ми, у разi якого скандалу, зможемо усе заперечити. Так, мовляв, i так, iгумен усе вигадав.

– А для бiльшого ефекту грамоту можна вилити з золота або викарбувати золотими буквами. Тодi мужики повiрять, що ii справдi видала iмператриця. – Губернатора пiдтримав граф.

Усiм це сподобалося.

– Добре, – заговорив князь, – задум хороший. Отже пiдсумуемо. На майбутньому варшавському сеймi наш посол мае активно захищати права православного населення, тиснути на короля i на сейм, щоб прийняти трактат, який спровокуе магнатерiю i вище католицьке духовенство.

Озлобленi магнати почнуть бунтувати, своеволити. Король Понятовський попросить у ii величностi допомоги i ми введемо нашi вiйська на Правобережжя. Перед тим пошлемо iгумену з того прикордонного монастиря «золоту грамоту». Вiн переконае мiсцеве населення перейти на наш бiк. Якщо все пройде добре, то ми вiзьмемо пiд свiй вплив велику територiю Правобережжя. Коли нi – зможемо легко викрутитися, вмити руки. По-моему, план чудовий.

– Згiдний з вами, ваша свiтлосте, – погодився прокурор. – Залишаеться тiльки узгодити деякi дрiбницi.

– Якi саме? – спитав князь.

– Хто, де i коли передасть iгумену ту грамоту?

– А просто у Варшавi…

Тим часом фаворит закотив останнiй шар.

– Здаеться, панове, я виграв.

Князь посмiхнувся.

– А менi здаеться – ми скоро усi виграемо. Для цього у нас е усi засоби: грошi, влада, вiйсько. Правобережжя мае бути наше, а тамтешнi православнi мають опинитися пiд нашим крилом, жити i трудитися для слави Росiйськоi держави.

На якусь мить запала мовчанка, проте ii порушив фаворит.

– Ми не обговорили найважливiшого. Внаслiдок цiеi комбiнацii у наших руках можуть опинитися величезнi земельнi надiли Правобережжя й Запорiжжя.

– Запорiжжя? – перепитав прокурор.

– Так, а що? Як будемо вже на польськiй Украiнi, то за одно вже й лiквiдуемо Запорiжжя.

– На якiй пiдставi? – не второпав сам князь.