Лицар з Кульчиць

Вiд порохового диму, вибухiв усе навкруги стало у чорному туманi. Гуркiт був такий, що не було чути нi крикiв командирiв, нi навiть власних думок. Турецькi ядра розривалися на самому мурi недалеко вiд Юрiя, забираючи життя вiдважних оборонцiв. Ще й незносна спека душила за горло.

Коли турки пiдiйшли до рова й швидко закидали його снопами, обстрiл припинився. Яничари приставили драбини й пiшли на штурм. Рушниця та пiстолi Юрiя нагрiлися вiд безперервноi стрiльби, та Кульчицький посилав туркам порцii свинцю одну за одною.

Вiн не вiдчував утоми та спраги, повнiстю зосередившись на веденнi бою. Іншi ополченцi дивилися на нього й собi билися смiливо та вмiло.

А тим часом турки видерлися на мури – зав’язався бiй. Яничари в сiчу йшли справдi мов на свято своеi душi i вмирали так легко, що аж страх наганяли на вiденцiв. Замiсть загиблих новi яничари лiзли на мур, немов ворожi кулi для них – просто мухи.

Австрiйцi спихали яничарiв iз валу назад у рiв, закидали iх гранатами та камiнням, лили зверху окрiп та смолу.

Рiв був уже повнiстю завалений турецькими трупами, а вони все лiзли й лiзли.

Юрiй застрелив iз пiстоля одного турка, що закрiпився на мурi. Михайлович допомiг йому – i вони удвох великим рогачем зсунули важку турецьку драбину, так що вона з гуркотом упала вниз. Тут же над головою просвистiли кулi. Товаришi пригнулися, швидко стали набивати рушницi та пiстолi.

– Ми так довго не витримаемо, – сапаючи сказав Михайлович. – Вони пруть i пруть, нiби завороженi.

– Терпи, козаче: iм скоро набридне, не такi вони й страшнi.

Рушницi були набитi. Товаришi стали на повний зрiст i пальнули просто в груди черговим туркам, що показалися на мурi.

І тут пролунав вибух, аж заклало вуха й сколихнулася земля. Чорний дим, перемiшаний з пилюкою, величезним стовпом повалив у небо – туркам вдалося закласти пiд мури мiну, вони пiдiрвали частину фортецi. Яничари зараз же поперли напролом.

– Тримайся тут, Юрку! – гукнув Кульчицький Михайловичу, а сам побiг до пролому.

Вiн краем ока вгледiв Франка, що сам один колов шпагою яничарiв на всi боки. Двое рейтарiв, що перед тим насмiхалися з оборонцiв, були затисненi до валу i гарячково вiдбивалися палашами. Турки кремсали iх ятаганами, i тiльки шоломи та залiзнi нагрудники рятували поки що життя цим двом: iм приходила остання хвилина.

Кульчицький налетiв, як коршак. Ногою вiн ударив одного з яничарiв – i той полетiв на своiх друзiв, збивши iх у купу.