На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Ольга Кобилянська» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Ольга Кобилянська
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
20 мая 2013
🔍 Загляните за кулисы "Ольга Кобилянська" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Ольга Кобилянська" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Володимир Вознюк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ольга Кобилянська (1863—1942) – відома українська письменниця демократичного напряму. Її творча спадщина велика і різноманітна: поезії в прозі, новели, оповідання, повісті, романи.
Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя. Кобилянська однією з перших в українській літературі звернулася до теми рівноправ'я чоловіків і жінок, торкалася письменниця й теми «інтелігенція і народ», тому вона мала повне право сказати про себе: «Одна праця, одне перо та власне моє “я” зробили мене тим, чим я є, – робітницею свого народу».
📚 Читайте "Ольга Кобилянська" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Ольга Кобилянська", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
20 липня (тобто в день свого народження) 1856 року Марiя Вернер вийшла замiж за Юлiана Кобилянського. 31 сiчня 1858 року в них народився син Максимiлiан (Максим, Макс), 26 грудня 1859 року – син Юлiан (Юлько), 17 грудня 1861 року – дочка Євгенiя (Генця), 27 (у довiдцi про день народження записано 26) листопада 1863 року – Ольга, 8 сiчня 1866 року – Степан (Стефан, Стефко, Стефцьо), 16 червня 1875 року – Олександр (Сясько, Алекс), 10 червня 1877 року – Володимир (Власько).
По закiнченнi Сучавськоi гiмназii Максим Кобилянський вивчав право в Чернiвецькому унiверситетi, а потiм працював секретарем суду в буковинських мiстечках i Чернiвцях.
Тут будет реклама 1
24 червня 1886 року вiн одружився з чернiвчанкою Анелею Грiбовською, у них було двi дочки – Константина (Констанцiя) i Марiя. Його сiм'я вирiзнялася москвофiльськими поглядами, а пiд час Першоi свiтовоi вiйни дочка Марiя навiть зустрiчала хлiбом-сiллю росiйськi вiйська в Чернiвцях. У 1917 роцi, боячись переслiдувань австрiйськоi влади за такi симпатii, М. Кобилянський з дружиною та сiм'ею Марii Бондюк (прiзвище за другим чоловiком, колишнiм офiцером царськоi армii) переiхав до Одеси.Тут будет реклама 2
Помер вiн там 27 серпня 1922 року. Про останнi днi життя свого батька в листi до О. Кобилянськоi вiд 20 травня 1927 року Марiя писала: «Бiдний батько помер в 1922 роцi в Одесi. Лiкар вважав, що на серцеву недугу, але навряд чи це так. Вiн схуд так, як покiйний дядько Власько, безперервно кашляв, ставав усе слабшим, аж поки спокiйно не заснув навiки. Весь свiй вiльний час присвячував вiн студiям музики i залишив велику кiлькiсть композицiй.Тут будет реклама 3
Чи вони мають якусь вартiсть, я не знаю».
З юних рокiв i, як видно з цитованого листа, до самоi смертi М. Кобилянський дуже любив музику, грав на скрипцi й сам компонував музичнi твори. Щоправда, про iхню вартiсть сьогоднi судити важко, бо вони не збереглися, але про музичну освiту брата, про гру Максима на скрипцi е згадка в невеличкiй рукописнiй книжцi, названiй «Спогадами», сестри письменницi Євгенii: «Кiлька мiсяцiв навчався Макс гри на скрипцi.
Тут будет реклама 4
Але далi продовжувати навчання йому не дано можливостi, i ми вдвох грали все тiльки по слуху, як два цигани». А на сторiнках, якi стосуються подiй 1881 року, зазначено, що влiтку до брата в Кiмполунг приiжджав Ераст Мандичевський i вони разом iз ним виконували рiзнi музичнi твори. А незабаром, за словами Євгенii, вже в Чернiвцях Максим, вона i Мандичевський вiдповiдно на скрипцi, фортепiано та вiолончелi «грали на двох вечорах трiо Бетховена».
Мнения
О книге «Ольга Кобилянська» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
