Іван Скоропадський

Навiть у такому вiцi, як зiзналася панi Сенявська французькому послу у Варшавi Францiсу Бонаку, старий Мазепа «приваблюе легко до себе своiм чаром жiнок».

Висока ерудицiя, знання мов, вiльне цитування мовою оригiналу античних авторiв, власних вiршiв, вишуканi аристократичнi манери поведiнки (здобутi ще при дворi польського короля) не могли не викликати симпатii, а то й захоплення юноi дiвчини 65-лiтнiм гетьманом. Батьки дiвчини, дiзнавшись про намiр Мазепи одружитися з iхньою дочкою, категорично вiдмовили йому.

Довiдавшись про це, Мотря втекла у гетьманський палац. Мазепа, однак, змушений був вiдiслати ii додому.

Попри таку шляхетнiсть закоханого, Кочубеi все ж наробили у гетьманськiй столицi «гвалту». Любов Федорiвна, Мотрина мати, звинуватила гетьмана в тому, що вiн «знасиловал блудом» ii дочку. Дiвчина вiд того була у розпачi. З доносу Василя Кочубея на Мазепу видно, що почуття гетьмана до його дочки вiн трактував як «чародiяние», вiд якого вона «возбiситися и бiгати, на отца и матерь плевати».

До свого доносу Кочубей додав гетьмановi листи до Мотрi, а також власне звинувачення, буцiмто Мазепа обiцяв дочцi 10 тисяч червоних золотих, тiльки б вона вийшла за нього.

Є рiзнi версii подальшоi долi обраницi гетьмана. Перекази про ii самiтництво на полтавському хуторi Іскри, самогубство (втопилась у батуринському ставку), божевiлля, перебування черницею у Пушкарiвському монастирi поблизу Полтави – здебiльшого лiтературного, народно-мiфологiчного походження.

Насправдi ii було видано замiж – за гетьманського дворянина Василя Чуйкевича (вважае П. Кропива), а Б. Лепкий – що за Івана Чуйкевича, який був спершу вiйськовим канцеляристом, потiм господарем Гадяцького замку, реентом Генеральноi вiйськовоi канцелярii (1702), а згодом i генеральним суддею. Дiйсно генеральний суддя у 1707 р. оженив свого сина Семена Чуйкевича на однiй iз дочок Кочубеiв.

У «Родоводi дворян Чуйкевичiв» зазначаеться, що це була Мотря, хрещениця Мазепи.

Іван Мазепа неохоче згоджуеться на весiлля Мотрi з Семеном Чуйкевичем, навiть радить генеральному суддi зачекати: «Як будем з Ляхами в едности, тогда знайдется твоей дочкi жених… шляхтич, который твоей фортунi доброю будет подпорою». 18 травня 1707 р., на другий день пiсля цiеi розмови, Кочубей i Чуйкевичi спiшно повiнчали дiтей.

У 1708 p.