Евотон: 180

Тим часом Система мiсячноi колонii, заручившись пiдтримкою Добренка, вiдповiдального першоi Формацii, виконала недавнiй наказ очiльника другоi Формацii – i тепловiзор деактивувався… Перед Майклом показалася найдивнiша iстота з тих, що йому доводилося бачити! У повiтрi ширяла куляста субстанцiя чорного кольору з гострими, зазубреними виступами по всiй поверхнi… Нi очей, нi кiнцiвок, нi голови!

– Вперше зiткнувся? – з розумiнням запитав Пшемислав, який вже встиг звикнути до тендерiйцiв, оскiльки неодноразово зустрiчав iх за останнi декiлька мiсяцiв: прибульцi систематично з’являлися в мiсячнiй колонii.

Тендерiйцi були своерiдним музейним експонатом. Нi, iхня цивiлiзацiя не зникала… Проте розумне життя на основi кремнiю, а не вуглецю зустрiчалося тiльки в особi тендерiйцiв. Тому ними захоплювалися, iх поважали i боялися…

– Вперше… – спантеличено вiдповiв Майкл.

– Пане очiльнику Формацii! Необхiдно упевнитися, що ув’язнений на мiсцi, – наполегливо нагадав той самий абсiдеум з розстебнутим комiрцем.

– Згоден.

– Інiцiювати сканування евотонiв та iдентифiкувати особу! – помiтивши жест-розпорядження американця, наказав вiдповiдальний.

– Евотони ув’язненого виявленi, особа iдентифiкована, – прокоментував Ферруанець данi на виниклiй голограмi.

– Ось… Наш божевiльний. Гаразд, – вiдзначив Майкл, приготувавшись зробити рух долонею для перегортання завислоi в повiтрi сторiнки. – Зараз дiзнаемося прiзвище…

– Цього недостатньо, – перебив Майкла iнший абсiдеум. – Необхiдно вимкнути режим невидимостi, щоб упевнитися остаточно.

– Показати ув’язненого, – наказав очiльник другоi Формацii.

Абсiдеуми принишкли i насторожилися. Пшемислав з нерозумiнням подивився на друга: спохмурнiлий Майкл пильно розглядав в’язня.

Тим часом тендерiець почав поволi вiддалятися з мiсця подiй. Пшемислав перегорнув сторiнку за приятеля i уважно прочитав iм’я i прiзвище заарештованого. Американець залишив голограму без уваги.

– Тендерiець? – запитав поляк.

Нарештi Майкл, зберiгаючи байдужiсть, вiдiрвав погляд вiд землянина й вiдповiв:

– Вiдпускаемо, звiсно.

– У iхнiх очах тече синiй колiр! – почулися слова божевiльного, що пронизали наскрiзь. – Їхнi тiла злилися з iнформацiею!

Майкл iз Пшемиславом швидко переглянулися, тому що ув’язнений наполегливо до них наближався.

– Клаудеуми – всюди! Скрiзь! Бiля мене! І… у тобi! – божевiльний накинувся на американця.