На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мер сидить на смерті» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мер сидить на смерті

Автор
Жанр
Дата выхода
05 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Мер сидить на смерті" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мер сидить на смерті" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Процайло) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Андрій Процайло (нар. 1975 р.) – український письменник, лауреат міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2014» (друга премія). Народився в селі Липники на Львівщині. Закінчив Самбірське педагогічне училище, Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львівський державний аграрний університет, Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина). Мешкає у Львові. У видавництві «Фоліо» 2014 року вийшов друком роман письменника «Привид безрукого ката».
Мер Львова осідлав смерть і дійняв її до живого. Бо вона й гадки не мала ділитися своїми секретами. Хотіла взяти місто тихо і без проблем. Адже 15 квітня 2015 року – час змови! Місто Лева, стародавній прекрасний Львів, має померти – так вирішили привиди! Гіршої біди місто не знало від заснування. Чому його потайки від людей треба стерти з лиця землі і хто в цьому винен – проблема не лишень українського красеня. Леву Безрукому знову доводиться рятувати світ. І це не перебільшення. Бо ціною тепер є не тільки звільнення однієї неприкаяної душі. На шальках терезів – свобода! Пітьма прагне раз і назавжди вкрасти в світу сонце!..
У час, коли Земля нарешті усвідомила, що її епіцентр – Україна, це не дивина…
📚 Читайте "Мер сидить на смерті" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мер сидить на смерті", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Назад навряд чи долечу… – полегшено зiтхнув Домовина. Вiдчув, що шеф уже наситився.
– Вiзьмеш кредит. Потiм вiдробиш…
– Як скажеш, Верховний привиде… – Ця вiдповiдь, певно, була найправильнiшою, бо Вiрус не загорiвся новими звинуваченнями. Або просто смачно поiв. Домовина був не сьогоднiшнiй, тож взяв з дому енергii про запас. Тому почувався задовiльно.
Вiрус усiвся, ноги безцеремонно поклав на стiл, вдоволено посопував.
– Перш нiж ти менi викладеш план дiй, я хочу поцiкавитись: а ти знаеш, якого проколу ти допустився у нiч воскресiння дракона? На його оживлення пiшли неабиякi ресурси! До того ж смерть за послугу здерла, як за рiдну маму!
Ось тепер Домовина розгубився по-справжньому.
Головний привид Львова набрав повнi груди повiтря.
– Я хотiв би фактiв, а не натякiв, – випалив вiн.
– Ти хочеш фактiв? Що, покликати сюди смерть? Ти оплатиш ii вiзит?
– Не треба, я повiрю тобi на слово.
– Тодi слухай. Перший прокол. Ти допустив у примiщення, де вiдбувалася передача потом здобутого древнього послання, стороннiх. Так?
– Але ж це люди! Їхнi очi не здатнi бачити! – виправдовувався Домовина.
– Серед цих людей був Лев Безрукий, який, як ти знаеш, не е вже таким слiпаком!
– Це випадковiсть…
– Випадковостей не бувае… Ти знехтував одним з десяти законiв переваги привидiв. Так?
– Так… – погодився Домовина. – Але надалi все було як слiд… – Вiн ще раз спробував виправдатися.
– До того часу, коли годинник зафiксував передачу послання тобi. І саме в цей час Лев Безрукий сфотографував дракона! Спалах! Ти помiтив спалах?
– Помiтив. Я думав, так мае бути.
– Так i мало бути. Але спалах фiксуе спалах. Так що е пiдозри, що Безрукий на своiй картинцi теж мае…
– Текст! – простогнав Домовина.
– Ось у цьому, шановний, i е найбiльша проблема. Тому я тебе так пiдганяв. Я i не знав би, та смерть розказала. Ця фотографiя iй теж не додае авторитету.
– І що тепер робити?
– Якраз це ми зараз i вирiшимо… Полюбовно… Бо що б я тут не розказував, я розумiю, що тобi важко… І що на минуле нарiкають однi тупаки… Є й такi… Оце все ми зараз i будемо лiпити докупи… Я знаю: якщо програеш ти – програю i я… Тому в усьому тобi сприятиму. Те, що ти почув вiд мене, – не докiр. Це загартування i досвiд. Готуйся не до прогулянки – до битви. На смерть. За життя привидiв…
12
Марi гладила Левовi кучерi.





