На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мер сидить на смерті» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мер сидить на смерті

Автор
Жанр
Дата выхода
05 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Мер сидить на смерті" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мер сидить на смерті" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Процайло) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Андрій Процайло (нар. 1975 р.) – український письменник, лауреат міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2014» (друга премія). Народився в селі Липники на Львівщині. Закінчив Самбірське педагогічне училище, Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львівський державний аграрний університет, Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина). Мешкає у Львові. У видавництві «Фоліо» 2014 року вийшов друком роман письменника «Привид безрукого ката».
Мер Львова осідлав смерть і дійняв її до живого. Бо вона й гадки не мала ділитися своїми секретами. Хотіла взяти місто тихо і без проблем. Адже 15 квітня 2015 року – час змови! Місто Лева, стародавній прекрасний Львів, має померти – так вирішили привиди! Гіршої біди місто не знало від заснування. Чому його потайки від людей треба стерти з лиця землі і хто в цьому винен – проблема не лишень українського красеня. Леву Безрукому знову доводиться рятувати світ. І це не перебільшення. Бо ціною тепер є не тільки звільнення однієї неприкаяної душі. На шальках терезів – свобода! Пітьма прагне раз і назавжди вкрасти в світу сонце!..
У час, коли Земля нарешті усвідомила, що її епіцентр – Україна, це не дивина…
📚 Читайте "Мер сидить на смерті" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мер сидить на смерті", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Згадав про вранiшнiй вiзит Лева, пiсля якого вiн полегшено зiтхнув, бо виплутуватися з чортiвнi вдвох набагато веселiше.
– Якщо нереальнi подii повторюються не лише у моiй головi, а ще й у головах iнших, – це вже не божевiлля, правда?
Безрукий, загартований злиднями у дитячому будинку, знав, як змусити мiзки працювати. Вiн пообiцяв iм на вечiр шоколад з горiхами. Вiд того в ротi з’явилася слина i завiвся язик. Дар мови було успiшно реанiмовано.
– Не факт, – вiдповiв вiн тепер уже упевнено.
– Тобто?.
– Це може означати, що божевiлля прагне стати реальнiстю…
– І що, цьому можна запобiгти?
– Так. – Безрукий зробив тривалу паузу. – Прийняти нову реальнiсть.
– А це значить, що я сиджу на смертi i що привиди хочуть украсти у Львова душу?
– Атож.
– Тодi я нiчого не розумiю…
– Все ви розумiете, Юрiю Даниловичу, – втiшив мера Лев. – Просто ваш теперiшнiй земний досвiд не дозволяе цього прийняти.
– А як бути?
– Не знаю… Переконаний лише в одному, що «бути» – треба ще заслужити… Сидiти склавши руки – не поможе… Можна, правда, ще молитися, щоб те, що зараз iз нами вiдбуваеться, виявилося наiвними масовими галюцинацiями.
Мер пiдскочив на крiслi, як на гойдалцi. Перебрав папери на столi. Потiм попорпався в тумбi.
– Ось, знайшов нарештi! – І вiн простягнув папiр Левовi: – Почитайте…
Лев повертiв аркуш у руках, сказав здивовано:
– Тут же нiчого не написано.
Змiеборець нервово вихопив папiр iз рук нахабного вченого. Пробiг по ньому очима.
– Ви з мене глузуете? – запитав з притиском.
– Менi зараз, проти ночi, не до глузувань. Просто я здогадуюсь…
– Якi здогади? – скипiв мер. – Тут чорним по бiлому написано. Слухайте… – Змiеборець почав читати: – «Дякую. Вашi знання допомогли менi злетiти. З повагою, Привид безрукого ката.
– Я не договорив, Юрiю Даниловичу… Винятковiсть катових листiв полягае в тому, що iх може прочитати лише адресат. У даному випадку – ви. Звiдки я знаю? Бо я теж маю такого листа… І моя дружина каже, що я з неi глузую… Прошу… – Лев подав меровi останне послання ката.
– Нема нiчого… – промимрив Змiеборець, розглядаючи аркуша. Раптом вiн його понюхав. Скривився. – Пахне, як у моему кабiнетi проти ночi.





