Нестор Махно

Успiшний наступ сил Антанти, економiчна й полiтична криза, революцiйнi настроi та нацiональнi рухи зруйнували Австро-Угорську iмперiю, яка в кiнцi жовтня вийшла з вiйни i капiтулювала. 11 листопада 1918 р. Нiмеччина капiтулювала перед Антантою. Того ж дня було оголошено про поступову евакуацiю з Украiни всiх нiмецьких та австро-угорських вiйськ. У серединi листопада 18-го Директорiя пiдняла всеукраiнське народне повстання проти гетьманського режиму. Цi подii допомогли махновському загону, який опинився на краю загибелi, продовжити боротьбу.

27 листопада загiн Махно захопив Гуляйполе та навколишнi села i затвердився цього разу тут надовго. Махно здiйснив реорганiзацiю свого вiйська, намагаючись iз дрiбних загонiв створити вiльнi батальйони. Гуляйполе стало центром усього революцiйного руху Катеринославщини та Пiвнiчноi Таврii. Тут були утворенi органи управлiння територiею, пiдконтрольною повстанцям, та керiвництво самим рухом – революцiйна рада i штаб повстанцiв. Махно був обраний командувачем усiх повстанських загонiв та начальником штабу, а його вiйсько стало називатися махновцями.

На початок грудня загiн Махна вже складав з 3 тис. повстанцiв при 30 кулеметах та 6 гарматах.

14 грудня гетьман Скоропадський зрiкся влади й виiхав за кордон. Почалося будiвництво новоi Украiнськоi Народноi Республiки. Однак уже через кiлька днiв без оголошення вiйни Радянська Росiя повела наступ на Украiну. Командувач червоного вiйська, що просувалося на Харкiв, В. Антонов-Овсiенко розiслав директиву всiм повстанським загонам Украiни, вимагаючи вiд них пiдтримати просування Червоноi армii.

13 грудня 1919 р. махновська делегацiя пiдписала угоду з петлюрiвцями, за якою махновцi мали органiзувати фронт проти бiлих. Махновцi отримали вiд республiканцiв вагон набоiв та пiввагона гвинтiвок i вибухiвки. Погiршення стосункiв мiж махновцями та силами Директорii вiдбулося пiсля подiй 20—21 грудня у Катеринославi – петлюрiвцi розiгнали мiську раду i ревком бiльшовикiв. Губревком оголосив ультиматум iз вимогою звiльнити заарештованих бiльшовикiв, погрожуючи при цьому повстанням робiтникiв мiста.

Бiльшовики переконали Махна в «антинародностi та буржуазностi» Директорii УНР. До батька прибув представник губкому бiльшовикiв з метою спрямувати махновськi загони на Катеринослав. Вiн запропонував Махновi посаду головнокомандувача радянських революцiйних вiйськ Катеринославського району й обiцяв частину трофейноi зброi, що буде здобута пiд час захоплення Катеринослава.