Павло Скоропадський

Марiя Андрiiвна через свiтськi зв’язки дiстала дозвiл iмператора Олександра ІІІ на зарахування свого сина Павла до Пажеського корпусу в Петербурзi. 1893 р. Скоропадський закiнчив Пажеський корпус, ставши корнетом, його було направлено служити до лейб-гвардii кавалергардського полку, командиром ескадрону. У травнi 1896 р. Павло Скоропадський брав участь у святкуваннях з нагоди коронацii iмператора Миколи II у Москвi. Паралельно з участю в iмператорських урочистостях Скоропадський улаштував таемнi заручини з Олександрою Дурново, але iхне весiлля вiдбулося тiльки через два роки.

1901 р. до Павла Скоропадського перейшли всi родиннi землi, палаци та будинки Скоропадських, що становило великий капiтал. До величезного майна Скоропадських шлюб Павла Петровича з Олександрою Дурново додав три маетностi у В’ятськiй, Костромськiй та Нижегородськiй губернiях iз землями та лiсами, що мали вартiсть до 400 тис.

Коли у сiчнi 1904 р. почалася Росiйсько-японська вiйна, Скоропадський написав рапорт з проханням про вiдправлення на Маньчжурський фронт. Вiн взяв участь у Росiйсько-японськiй вiйнi, воював у чинi осавула Забайкальськоi козацькоi дивiзii, ад’ютантом командувача росiйського Схiдного вiйськового загону графа А. Келлера, ад’ютантом головнокомандувача росiйських вiйськ на Далекому Сходi генерала М. Лiневича. Як командир сотнi козацького полку Скоропадський брав участь у запеклих боях, а як ад’ютант – вiдповiдав за розробку операцiй на Корейському театрi военних дiй.

Восени 1905 р. Павло повернувся з фронту до столицi вже ротмiстром, кавалером золотоi Георгiiвськоi зброi i орденiв Святого Володимира ІV ступеня, Святого Станiслава II ступеня, Святоi Анни IV та III ступенiв. З грудня 1905 р. Скоропадський служить флiгель-ад’ютантом у палацi Царського Села, ставши командиром лейб-ескадрону кавалергардiв. Вiн чергуе при особi iмператора, бере участь в офiцiйних прийомах та обiдах, спiлкуеться з вiнценосною родиною, заводить дружбу з великим князем Дмитром Павловичем.

У червнi 1910 р. полковник Скоропадський одержав свiй перший полк – 20-й Фiнляндський драгунський – i переiхав до Фiнляндii, де знаходився полк. У квiтнi 1911 р.