Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Шевченка – свiдчення всесвiтнього визнання вкладу нашого народу в загальнолюдську скарбницю культури»[106 - Всенародна шана. С. 123 – 138.].

СЛОВО ПРО ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ХУДОЖНИКА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На урочистому засiданнi в Москвi 10 березня 1961 року з промовою, в якiй коротко, але вагомо хвилююче i професiонально розкрито другий, художницький талант генiального та неперевершеного украiнського митця, виступив президент Академii художеств СРСР Борис Володимирович Йогансон. Видатний митець образотворчого мистецтва звертався до поважноi аудиторii:

«Сьогоднi вся наша краiна урочисто вiдзначае 100-рiччя з дня смертi великого сина украiнського народу – Тараса Григоровича Шевченка.

Ми чули тут багато слiв про Великого Кобзаря – виразника дум народних, пригноблених i знедолених. Його вiршi, породженi пристрасною, щедрою душею поета-громадянина, увiйшли в серце народу i стали народними пiснями, вiршами, прислiв’ями.

Велич i трагiзм долi генiального митця

Доля Тараса Шевченка – це трагiчна доля таланта-самородка, який вийшов iз самих глибин народу i пiднявся до висот культури свого часу.

Силами кращих людей того часу Шевченка було викуплено з крiпацтва, а волею самодержця заслано в дикий, глухий, безлюдний степ, вiддано до рук бездушноi муштри миколаiвськоi армii, що вбивала в людинi все людське.

Ми високо шануемо громадянський подвиг Тараса Шевченка. Вирвавшись iз пекла крiпацтва, вiн усе набуте ним, усе свое духовне багатство, талант, знання принiс народовi, вiддав справi визволення народу з-пiд ярма самодержавства i крiпацтва.

Органiчне злиття художника й громадянина – невiд’емна риса особистостi Шевченка. Це так само природно, як природно було для нього писати вiршi, малювати.

Талановитий син свого народу

У своiх вiршах, поемах Шевченко виражав народнi думи. Виразною, дзвiнкою, що ллеться, як пiсня, мовою розповiдав вiн перекази й мрii народнi, гнiвно й в’iдливо таврував царизм i самодержавне безправ’я, закликаючи народ «добре вигострить сокиру».

Поетична творчiсть Шевченка пройнята пристрастю великого серця, допитливiстю роздумiв громадянина.

Шевченко був усебiчно обдарованою натурою. Могутньо розцвiв його поетичний талант, його живописне обдарування було великим i цiкавим явищем в iсторii росiйського мистецтва ХІХ ст. Багато поворотiв Шевченковоi долi пов’язано саме з цiею стороною його таланту.