Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа

Новi мешканцi, кожен у мiру своiх можливостей i смаку, намагалися змiнити зовнiшнiй вигляд однотипних будiвель. Власник описуваного будинку теж доклав чимало зусиль, щоб надати своему житлу статечний вигляд. Але внутрiшне оздоблення вдалася йому набагато краще, нiж зовнiшне.

Інтер'ер будинку був витриманий у класичному стилi, притаманному початку минулого сторiччя. Стiни були вкритi рiзьбленими дубовими панелями, прикрашенi химерним готичним вiзерунком. Темнi, в тон панелям, меблi, килими та бронзовi статуетки на бюро й камiннiй полицi надавали оселi вiдтiнок старовини, роблячи ii бiльш схожою на замiську садибу заможного бюргера минулого столiття, нiж на звичайний житловий будинок.

Кiмнату, яка, судячи з усього, правила власнику будинку за кабiнет, освiтлювали багаття розпаленого камiна i три свiчки в ажурному бронзовому свiчнику, що стояв на столi.

Поруч зi свiчником, тьмяно мерехтячи холодним блиском металу, в розкритому шкiряному чохлi, обробленому темно-червоним оксамитом i срiбними завитками, лежали дев'ять стилетiв.

Мистецтво старовинного майстра, який виготовив клинки кiлька столiть тому, приваблювало погляд точнiстю своеi роботи й своерiднiстю орнаменту. Тонкi трикутнi леза, що розширювалися та переходили в рукiв'я, своiм виглядом випромiнювали небезпеку. Самi рукiв'я були виконанi у виглядi переплетених змiй, що обвивали стебло троянди. Оздоблювали iх темно-червонi рубiни розмiром з велику вишню, закрiпленi в пелюстках напiврозкритих металевих квiтiв.

Перший з чоловiкiв уважно розглядав стилети, час вiд часу беручи один з клинкiв до рук, вивчав його поверхню за допомогою лупи, звiряючись з описом у каталозi, розкладеному в нього на колiнах.

Другий чоловiк, з властивими арiйцями суворими рисами обличчя та головою, прикрашеною чудовою чуприною сивого волосся, прикривши очi, не поспiшаючи тягнув коньяк з пузатого келиха.

Нарештi, молодший з чоловiкiв, який, судячи з дiлового вбрання, був вiдвiдувачем, вiдклав убiк каталог i лупу.

– Все збiгаеться, гер Штофман. Все збiгаеться. На одному з лез ми маемо пам'ятне гравiювання, на iнших – тавро майстра та фамiльний герб Борджiа, – вiн задоволено усмiхнувся. – Скажiть, будь ласка, як вам вдавалося стiльки часу зберiгати цей скарб у таемницi й жодного разу не дати про себе знати?

– Все надзвичайно просто, – лiтнiй чоловiк вiдкрив очi та поблажливо глянув на спiврозмовника. – Довгi роки життя в НДР[1 - НДР – Нiмецька Демократична Республiка.