Прокляті рубіни. Книга перша. Стилети Борджіа

Саме цей факт, на думку клiента, й повинен був бити по мiзках дружин бiзнесменiв та бiзнес-вумен, змусивши iх не вагаючись викласти пiвтори тисячi американських доларiв за чудо-машину.

Льолька уявила це диво сучасноi технiки в своiй двокiмнатнiй «хрущовцi» й розсмiялася. Прибирання займало у неi годину або пiвтори, один раз на тиждень. Допомагав iй у цьому добротний старенький пилосос на колiщатках з гофрованим шлангом, у декiлькох мiсцях замотаним скотчем та синьою iзоляцiйною стрiчкою, подарований рокiв десять тому Маргошею.

Маргоша, яка доводилася Льольцi двоюрiдною тiткою, частенько збагрювала iй стару немодну «побутовку», яка, разом з тим, довгий час вiрою та правдою служила «Попелюшцi». Ще серед помiчникiв дiвчина мала китайську швабру, вiник та суперсерветки, якi витирали пил, не залишаючи слiдiв. Якщо посеред тижня в ii житлi не влаштовувалися посиденьки з пивом, чiпсами та креветками, то особливо прибирати було нiчого. Зате вже пiсля посиденьок – у-у-у-у-у-у! Але все одно, як Льолька не зважувала, застосування диву iмпортноi технiки в ii затишнiй оселi не знаходилося.

Квартира перейшла в повне Льольчине розпорядження три роки тому. Сталося так, що ii матуся пiсля раптовоi смертi свого рiдного брата, отримавши в спадок добротний будинок у Полтавськiй областi, з радiстю перебралася туди. Крiм будинку мамцi дiсталося домашне господарство у виглядi двох корiв, курей, гусей, качок та собаки Гiльзи й кота Рикошета.

Небiжчик дядько Льоня за життя був кадровим вiйськовим, артилеристом, тому й прiзвиська у його домашнiх улюбленцiв були вiдповiднi. Вiдтепер, матуся кiлька разiв на рiк, приiжджала до единоi дочки з гостинцями, затягуючи на третiй поверх непiдйомнi картатi сумки «мрiя окупанта», набитi пирiжками, обпатраними птахами, бутлями з консервацiею та салом.

Згадавши за сало i пирiжки, Льолька почула, як ображено й голосно обiзвався ii шлунок. Це було зрозумiло, бо почавши змагання з нездоланним текстом, за весь цей час Льолька напоiла себе трьома чашками кави й «нагодувала» нiкотином, викуривши штук п'ять цигарок.

– Завтра, завтра – не сьогоднi, – пробурмотiла дiвчина.

Зберiгши рядки, що викликали лише роздратування, вона закрила текстовий документ, а слiдом за ним папку «Робочi матерiали». Простягнувши руку, додала гучностi на радiоприймачi, налаштованому, як зазвичай, на улюблену станцiю «Хiт FM».