На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Іловайськ. Розповіді про справжніх людей» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Іловайськ. Розповіді про справжніх людей

Автор
Дата выхода
28 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Євген Положій) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Євген Положій (м. Суми), 47 років – відомий журналіст і письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли його романи «Потяг», Мері та її аеропорт», «Дядечко на ім’я Бог», «Вежі мовчання», «Юрій Юрійович, улюбленець жінок», «Риб’ячі діти».
«Іловайськ» – книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів теробороны, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.
Автор почув історії близька сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях. Тим не менше, просимо вважати всі збіги імен, прізвищ та позивних випадковими.
📚 Читайте "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
З цих старань мало що виходило – небiжчики все одно навалювалися на Кабана, i вiн, вiдбиваючись здоровою рукою i ногами вiд закляклих кiнцiвок, лише встигав вiдповiдати на запитання Нюсi, зручно йому чи не дуже. Вся ця операцiя по зведенню сховища з трупiв зайняла не бiльше п’яти хвилин. Утомившись, Кабан лежав на розстеленiй на пiдлозi ковдрi й раз у раз ухилявся вiд жовтоi руки з роздробленим синiм нiгтем на великому пальцi, яка метлялась перед обличчям, i дивувався, як така з вигляду слабка жiнка так вправно впоралася з таким непростим завданням.
– Я ж украiнська медсестра, я все можу! – усмiхнулася Нюся.
Нарештi, прихований пiд тiлами, вiн улаштувався, якщо це можна так назвати, зручнiше, лiг на правий бiк, щоб не турбувати рану, i накрився другою, неабияк порваною, ковдрою, примостивши собi до очей i носа двi дiрочки для повiтря та огляду. Не видно, правда, було нiчогiсiнько – лише чорнi берцi, босi блiдi ноги i нижню частину вхiдних дверей.
– Довго менi тут лежати? – пробубонiв вiн звiдти.
– Звiдки ж я знаю. Я навiдаюся, як тiльки буде можливiсть.
– Ти тiльки про мене не забудь, а то змiна закiнчиться, пiдеш додому, а я тут. І коли вiдкриватимеш, якось озвися. Бо я лежатиму, як труп.
– У тебе, Сiрий, якщо жити хочеш, iншого виходу немае, нiж лежати, як труп. Я гiмн Украiни спiватиму, хочеш?
– Краще що-небудь iнше.
– Ну, гаразд, «Океан Ельзи», «Все буде добре-е-е…». А якщо не сама прийду – усяке трапляеться, то Кобзона виконаю, «День Победы», наприклад.
Дверi зачинилися, i Кабан залишився в напiвтемрявi.
Морг у порiвняннi з лiкарняною палатою мав одну незрiвнянну перевагу – тут було безпечно. Останню добу Кабан нi на хвилину не мiг розслабитися, спав нервово, епiзодами, вiд чого рана болiла ще бiльше, незважаючи на димедрол з анальгiном, а тут вiн вiдключився за п’ять хвилин.




