На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Іловайськ. Розповіді про справжніх людей» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Іловайськ. Розповіді про справжніх людей

Автор
Дата выхода
28 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Євген Положій) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Євген Положій (м. Суми), 47 років – відомий журналіст і письменник. У видавництві «Фоліо» вийшли його романи «Потяг», Мері та її аеропорт», «Дядечко на ім’я Бог», «Вежі мовчання», «Юрій Юрійович, улюбленець жінок», «Риб’ячі діти».
«Іловайськ» – книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів теробороны, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі», що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.
Автор почув історії близька сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях. Тим не менше, просимо вважати всі збіги імен, прізвищ та позивних випадковими.
📚 Читайте "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Іловайськ. Розповіді про справжніх людей", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
«Один, – почав рахувати Бiшут, – два, три, чотири…» – Вiн закрив очi, чекаючи контрольного пострiлу в голову розвiдника, подумки прощаючись iз товаришем. Однак пострiл чомусь не пролунав. Бiшут iз подивом вiдкрив очi – вiн знав, що див не бувае, i майже одразу, виглянувши на мить з-за рогу, у вiкнi горища багатоповерхiвки помiтив рух, зовсiм маленьке ворушiння, практично невловиме для ока.
– Агов, гранатометнику! – покликав вiн через вулицю. – Давай сюди швидше, – i показав рукою, як по дузi можна обiгнути зону обстрiлу.
Гранатометник, молодий хлопчина з позивним Мороз, уважно спостерiгав за тим мiсцем, куди показував командир.
– Нелегко буде влучити!
– Так ти ж снайпером хотiв бути! – усмiхнувся Бiшут. – Давай, пробуй.
Перший пострiл пiшов трохи вище, зате другий розвалив горище дощенту. Снайпер, судячи з усього, припинив стрiляти i жити назавжди.
– Кулеметники, прикрийте! – І обидва нашi кулеметники, якi вже втомились вiд бездiяльностi й безнадiйностi, почали яро навалювати по сепарах, прикриваючи «газельку», яка проскочила мертву зону i пiд’iхала до Бiшута.
Бiй продовжувався ще близько двох годин. Вогонь противника пiдсилювався, туди пiдходило пiдкрiплення, але нашi сумiжники – два батальйони, якi повиннi прорватися в мiсто з флангiв – все не йшли i не йшли, навiть не було чутно звукiв бою.
Щоб подавити цей клятий кулемет, нам достатньо було тодi однiеi «коробочки» i пiвгодини часу. Всього пiвгодини – i ми б захопили центр Іловайська.




