Отаман Іван Сірко

Сiрко дарував волю, частину передав на викуп, а решту вiдрядив до гетьмана І. Самойловича або царя. Сучасники наводять й iнший приклад його доброго ставлення до бранцiв. Так, за кривду, завдану полонянцi-туркенi, чи татарцi, чи черкешенцi, вiн засудив козака-винуватця до смертноi кари. Вiдповiдно до iншого свiдчення, за наказом Сiрка багатодiтнiй татарцi повернули худобу, а дiтям подарували сукно на одяг.

Кошовий отаман Вiйська Запорозького був самовiддано хоробрим i досить винахiдливим: очолюючи кiлька десяткiв козакiв, громив сотнi ворогiв, а iз сотнями козацьких молодцiв перемагав багатотисячне вороже вiйсько.

Сучасники І. Сiрка говорять про нього як про чуйного, обережного, терплячого козацького ватажка, який водночас мiг бути рiшучим та невблаганним у боротьбi з ворогом. Вiн не любив марнувати час, упадаючи бiля жiноцтва.

І. Сiрко був непересiчною особистiстю, надiленою неабиякими талантами: мiг чудово орiентуватися в безмежних степах, був влучним стрiльцем, бив птаха в небi, а звiра в полi, рiдко коли вони могли врятуватися вiд нього; коли пускав навмання стрiлу пiд час походу, то, повертаючись, легко мiг знайти ii.

Як початок або ж як кiнець припадав на час вдатний,

Чи, як кажуть астрологи: час, що у бiзi сприятний,

На вiйну не iшов, коли мав засторогу якусь, наче з неба,

Потiм раптом казав: «Це година пригожа, ударити треба!»

А коли помилявся у виборi часу, бувало,

В снi правдивiм знак проби для нього нерiдко з'являло.

Не циганськi ворожки чи бабськi, кривi людськi плiтки,

Що тлумачать сни простим, трiщать, мов чечiтки,

А при розумi добрiм вiн проби всiлякi вчиняе,

В дарi Божiм цнота християнська людину вславляе!

Отже, доля дала йому «щастя, i розум, i мужне серце, i зброю, i славу».

Роздiл четвертий

І. Сiрко-сiм'янин. Родина отамана

На вiдмiну вiд гетьмана Івана Мазепи, кошовий отаман Іван Сiрко не уславився романтичними iсторiями, в народну пам'ять увiйшов як вiрний чоловiк, добрий сiм'янин, турботливий батько та дбайливий господар.

Як свiдчать джерела, дружину Івана Сiрка звали Софiя. Вона, ймовiрно, була молодшою вiд свого чоловiка, оскiльки народила двох синiв i двох доньок, коли йому було вже за сорок.

Однак, е версiя, що Софiею звали одну з доньок кошового.

Про Софiю як дружину І. Сiрка наявнi згадки в народних думах та пiснях.

В городi Мерефi жила вдова,

Старенькая жона Сiрчиха-Іваниха.