Отаман Іван Сірко

Хмельницьким. С. Величко також згадуе, що замiсть І. Сiрка угоду пiдписав Ю. Хмельниченко. Д. Яворницький, як й iншi тогочаснi дослiдники, пояснював це тим, що Сiрко був неписьменним: «Присяглася i пiдписалася козацька старшина, а в ii числi i кальницький полковник Іван Сiрко, за якого, через його неписьменнiсть, розписався гетьман Юрiй Хмельницький». Проте сучаснi iсторики вважають, що так полковник намагався ухилитися вiд можливих зобов'язань перед московським урядом та залишити собi можливостi для свободи маневрiв.

Протягом осенi 1659-го та зими 1660 року І. Сiрко разом iз наказним гетьманом М. Ханенком продовжив боротьбу проти І. Виговського, взявши участь в облозi Барського замку. За наказом гетьмана Ю. Хмельницького навеснi 1660 року І. Сiрко вiв успiшну боротьбу з ординцями, здiйснив низку походiв у кримськi та турецькi володiння, зокрема похiд на Очакiв.

Пiд час Чуднiвськоi кампанii (вересень – жовтень 1660 року) Сiрко залишив Ю. Хмельницького, який уклав новий союз iз Польщею – Слободищенський трактат (1660) – та успiшно воював iз кримськими татарами. У ходi однiеi сутички йому навiть удалося захопити 16 тисяч ханських коней. Цю новину польському королю повiдомив покоевий короля Іван Мазепа.

Протягом 1661 року Сiрко, як i iншi козацькi старшини, не прихилявся тодi нi до царськоi, нi до королiвськоi величностей, успiшно чинячи опiр ординцям.

В умовах боротьби за владу на Лiвобережжi Сiрко не виявився прихильником i нового претендента на гетьманство – наказного гетьмана Лiвобережноi Украiни Якима Сомка, звинувачуючи його та його небожа Хмельниченка в розв'язаннi ними усобиць. Про гостроту конфлiкту свiдчить той факт, що наказний гетьман навiть видав унiверсал, прирiкаючи Сiрка мало не на смертну кару. Козацький полковник також не залишився в боргу. Як повiдомляе лiтописець Самiйло Величко у своiх листах до призвидцiв громадянськоi вiйни, Сiрко погрожував усуненням з гетьманства: «Господь допоможе вiйську об'еднатися, i повстане чорна рада вiйськова», «можемо взяти тебе й… викинути з гетьманства, як непотрiбну п'явку з вершi».

Втративши пiдтримку з боку козацтва, не маючи успiху в боротьбi за владу, батькового таланту полiтика i военачальника, розчарувавшись, Ю. Хмельниченко вирiшив постригтися в ченцi. Новим гетьманом на Правобережжi був обраний Павло Тетеря.