Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Щоправда, папiр побитий шашелем, бо тримае його у прискринку, але зате без жодноi фальшi, в чому слiдство може переконатися, бо ж вiн, Явтушок, такий, що страшенно любить тримати все для доказу. А ще просить вибачення, коли в чомусь похибив перед слiдством чи вжив неточне слово, бо ж хвилювання мае в ногах, у животi й по всьому тiлу велике… То нагадувала про себе ведмежа хвороба, вiд якоi рятуватись у Глинську нема анiякоi змоги…

На вiдмiну вiд iнших Явтушок виходив зi слiдства з виглядом переможця й простував до возiв, де конi трубили обрiк в опалках, а пiд возами радило раду вавилонське знатство, до якого бозна за якими ознаками вiдносив себе i Явтушок, хоч його вiз мiг порiвнятися з iхнiми лише зарозумiлим дишлом, нацiленим у той самий бiк, що iхнi, – додому, на Вавилон, а його кiнь не мав навiть опалки, а перебирав переiди на полудрабку, сам же вiн весь день перебивався огiрками з грядки та хлiбом з непросiяного борошна.

– Ну, що там, Явтуше? – перепитували його брати Раденькi, один з яких, Федот, доводився кумом Явтуху ще звiдтодi, як сам ходив у бiдаках.

– Я iм показав, що таке ми! – похвалявся Явтушок, розв’язуючи торбину з огiрками.

Сiдав пiд своiм возом, рiзав огiрки навпiл, посипав iх крупною сiллю, кольором близькою до пилюки, й, розтираючи сiль одною половинкою об другу, iв з таким апетитом, наче щойно вийшов iз борозни. Нiщо так не виснажуе, як слiдство, на якому доводиться пiдрятовувати свого запеклого ворога, щоб не занапастити самого себе.

Як уже було сказано, очолював вавилонську громаду Панько Кочубей, тобто се був той момент, коли вiн один вiдповiдав за всiх, i винних, i безвинних. Без його дозволу нiхто не смiв вiдлучатись од гурту, а всiм малось бути напохватi, оскiльки не знали, кого наступного слiдство зажадае перед очi. Винятком був лише цап Фабiян, якому дозволяли прогулюватися по Глинську й провiдувати своiх тутешнiх родичiв, припнутих до злиденних пасовиськ.

Коли вусатий мiлiцiонер виходив на ганок i накликав когось iз вавилонян, цап вставав з-пiд воза й поквапом, але зберiгаючи при тому почуття гiдностi, рушав до ганку, щоразу викликаючи дедалi бiльше захоплення вусатого.