На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Земляк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
📚 Читайте "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Хлопець ще жив, горiла на дорозi його шабля, виголена з пiхов, сльоза збiгала по скронi, та гордий чуб поневiрявся в пилюцi… Гадаючи, що цей також iз банди, юнак вiдхилив його допомогу, силкуючись плюнути старому в обличчя…
– Се я, я! Хiба ти не впiзнаеш мене?.. – заблагав вiтряний сторож, навiщось вкладаючи йому шаблю до пiхов. Тодi силомiць вихопив i його самого з пилюки, завдав на плече й понiс на бемкання рейки, якою Клим Синиця саме будив комуну, цього разу заповзятiше, нiж будь-коли, а можливо, бив на сполох…
Пiднята комуна вирувала в подвiр’i.
Тут будет реклама 1
Принесли воду, рушники з червоними пiвниками, перебинтували потерпiлому груди, вiдчепили шаблю, з якою кинувся було на «денiкiнцiв» собi ж на горе. Коли пiднiмали його на воза, вимощеного вiвсянкою, вiн пошукав когось очима у натовпi й, упiзнавши сторожа з обвислими довжелецькими руками, затримав на ньому втихомирений погляд. Потiм заквапились iз ним до Глинська, кажуть, там лiкар тепер видатний, може, й урятуе…
А вiтряний сторож, сповнений гризот за свого хазяiна, почвалав до вiтрякiв.
Тут будет реклама 2
Там чекала на нього Отченашка. Скiнчився мiсяць, то прийшла по його заробiток, а заодно принесла старому свiжу сорочку та всi необхiднi припаси, як завше.
– Чи я ослiп, а чи все переплуталось менi в очах…
– А що, Тихонцю? Ти ж бо знаеш, що Отченашка вмiе мовчати… Хрест роблю наперед.
– Бачив iх з горiшнього вiконця…
– Слiпий не чуе, а глухий не бачить. Так, Тихонцю, спокiйнiше. Май i те, що нам вiку доживати…
– Нi, пiду викажу iх.
Тут будет реклама 3
Моя совiсть не може мовчати.
– Подумай про уста, мiй голубе. То, людоньки, не жарт, то сила велика. А ми тут що? Вiтри чатуемо, i тiльки. Молю бога за тебе, Тихонцю, а вже при тобi i я не пропаду.
На молитву нагодився i сам Бубела, геть не той, що там, i коня помiняв. Був у солом’яному брилi, в гарнiй сорочцi навипуск, оперезаний шовковим поясом iз китичками, помiряв вiтерець на пiднятi руки, тодi пiдiйшов до багаття, привiтав кашоварiв iз недiлею.
Отченашка встала, поклонилась, а Тихiн, помiшуючи кашу ополоником, вiдповiв крiзь зуби:
– Не буде ниньки вiтру… Самий пiдвiвок пiшов.
Тут будет реклама 4
– А що там скоiлось на ровi? Не чули?
– Я спав. Не чув… Вiтряк глухий… Та i я недочуваю…
– І ви не чули, Отченашко?
– Я так бiгла сюди, що й забулася слухати…
Сторож чаклував над кашею, досолив, пригасив кiзяки, щоб умлiвала поволi, а той пан недiльний ще постояв, похитав головою й, пустивши коня пастись, пiшов у вiтряк.
Мнения
О книге «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
