На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Земляк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
📚 Читайте "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пiд горою натрапив на свого хазяiна, постояв над ним у цiлковитому розпачi, а тодi розбудив i повiв додому вiдомим способом.
Явтух ледь живий дiстався до хати i, коли Прiся запитала його, що з ним, сказав:
– Тс-с-с! Щойно я бачив живого чорта. Геть як людина – борiдка, очi, вуха i велетенськi крученi роги. Жах!
Прiся перепитала:
– А то, бува, не Фабiянiв цап?
– Уже ж напевне мiг вiдрiзнити цапа вiд чорта…
Думала собi – невже колись свiт зубожiе, почнуться в нiм самi Явтушки й знеплодяться такi, як Соколюки? Зараз також думала про них, про обох одразу, а мусила голубити свого рiдного Явтуха, який усе ще тремтiв пiд боком вiд зустрiчi з чортом.
Уже ладна була повернутися до Явтуха, коли раптом побачила двох вершникiв – вони iхали дорогою понад селом. Явтушок спить на возi, то вже котру нiч бачить iх, Прiся ж побачила iх уперше, щоразу, коли вони проiздили повз хату, запiзнювалася до вiконця.
Зачувши тупiт коней, Данько пiдвiвся на кожушках у самiй бiлизнi, кинувся до ворiт, але конi сахнулись од бiлого велетня i помчали вуличкою вниз, повз самiсiньку Явтухову хату. У хлiвi заiржали Явтуховi конi, тi нiколи не iржуть без причини. За хвилю i Явтух уже був на ногах.
Данько кинувся було за вершниками у вуличку, в якiй тi зникли, але тут Явтух бiля ворiт. Данько страшний у бiлому, а Явтух уже був з переляком, то перехрестився зопалу й, присiвши за ворiтьми, зловтiшно засмiявся.
– А добра б тобi не було! – вилаявся Явтушок i, вибравшись з-пiд дошок, заходився ставити ворота на мiсце.
Тепер Данько засмiявся на кожушках, розглядаючи небо над Вавилоном. Упiзнав там досвiтнi сузiр’я, якi не раз спостерiгав з Абiссiнських горбiв.




