На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)

Автор
Дата выхода
28 сентября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Василь Земляк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Василь Земляк (1923–1977), український письменник, кіносценарист, прийшов в літературу у 1950-х роках разом із поколінням письменників-фронтовиків. Його перші повісті присвячені темі повоєнного села, подіям Вітчизняної війни і часто базуються на особистому досвіді.
«Лебедина зграя» і «Зелені Млини» – найбільш відомі твори Василя Земляка. Вони складають дилогію і були відзначені 1978 року Державною премією України ім. Т. Шевченка. Автор зобразив історію українського селянського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Кожен із героїв роману – і головних, і навіть зовсім епізодичних – постає перед зором читача як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті, вони й утворюють ту цілісність, ім’я якій – український народ.
📚 Читайте "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Лебедина зграя. Зелені Млини (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
З вигляду це був зовсiм юнак, у кумачевiй сорочцi навипуск, у казенних штанях з ушитих галiфе, так що виходили штани щось на зразок гусарських i щiльно облягали ноги поета, а взутий був у червонi черевички, переобладнанi на чоловiчий лад. Для того Володя зрiзав пiдбори (з високих зробив низькi) i вкоротив халявки, що, проте, не могло приховати iх колишньоi приналежностi. В тих черевичках вiн скидався на iспанського гранда середнiх вiкiв, а до того ще мав високого, непокiрного чуба, в очах читалася суворiсть та незалежнiсть духу, а нiс також був настроений войовниче, колись його помiтно викривлено в боях за свободу, але так, що вiн не псував портрета, а лиш гармонiйно вписувався в нього i свiдчив про те, що майбутне для цього комунарика буде нелегке, хоч у поставi його ще вiдчувалася хлопчача цнота, а чи то була сором’язливiсть перед жiнкою.
– Якщо я вам потрiбен, то ви могли б пiднятися до мене.
Клим Синиця вибачився перед ним, бо й справдi не хотiв його нiскiльки применшити, а далi сказав:
– Пам’ятаеш, я колись говорив тобi про мого товариша, того, що копав криницi? А се його вдова, Мальва Кожушна. Приiхала з Вавилона проти ночi. Менi вранцi до Глинська, то, може б, ти осiдлав коня й провiв цю жiнку до вiтрякiв, а то й у сам Вавилон?
– Я боюсь денiкiнцiв, – щиросердо призналася Мальва.
– Яких денiкiнцiв? – перепитав поет, чекаючи за одним приниженням iншого.
– Мертвих, – посмiхнувся на Мальву Клим Синиця. – В нашому ровi.
Володя пошкодував у душi, що тi денiкiнцi мертвi, а не живi, iнакше б вiн показав цiй гарнiй жiнцi, що таке поет у бою. Соснiн, залишаючи комуну, вiддав йому на сховок свою шаблю в пiхвах, яку вiн нарештi зможе застосувати.
Повернувшись на мансарду, вiн вчепив шаблю до пояса, надiв стареньку будьонiвку, хоч нiч видалася напрочуд теплою, зодяг шкiрянку до колiн, що також дiсталася йому вiд Соснiна, й пiшов до стайнi сiдлати коня.




