Кінець світу. Том 2. Пiсля…

Американцiв тут – море, якi, пролiтаючи над своею Флоридою, вiддають усе-таки перевагу Карибам. Наступна дивовижна унiкальнiсть морського релаксу – слава Богу, не чути росiйських матюкiв. Найперша ознака того, що наших тут немае, – нiхто не п’е пиво зранку. Хоча цiлодобово розмаiте питво ллеться рiкою.

Уявiть собi: текiлу можеш наливати собi досхочу прямо з бочки! І хоча цей пахучий напiй не мае нiчого спiльного iз майя, особисто для мене вiн прiоритетний, бо нагадуе менi рiдну семигинiвську самогонку з мого села.

До речi, майя у днi якихось свят – може, звiдси походить знаменита нинi Карибана – полюбляли хильнути зайвого. Жерцi могли дозволити собi напиватися до чортикiв.

Знаете, що мене дратуе? Коли вдома я заводжу на найвищих емоцiйних тонах розмову про майя як про наймудрiших i найунiкальнiших людей, що будь-коли жили на Землi, земляки, здебiльшого, тактовно позiхають i йдуть дивитися чергове полiтичне шоу. Блазнюватi лiдери корчаться у рекламних виборчих конвульсiях. Землякам (i не тiльки) це найцiкавiше.

І цей контраст мiж домашнiм плазуванням на рiвнi первинних iнстинктiв i Вавилоном на бульварi Кукулкан – вражае. Цi тисячi й тисячi мандрiвникiв зi всiх земних усюд приiхали сюди не так скупатися в екзотичному Карибському морi чи посмажитися на пляжi або глушити пiйло у безкоштовному барi, а примчалися… до майя.

Ну, добре, я пишу оцi нотатки, хоча iх в Украiнi майже нiхто i нiяких не читае, а чого оце рiзнолике збiговисько примчалося сюди?

Жага пiзнання. Для людини, яка нидiе у забутому Богом украiнському сiльцi, це буде вiдкриттям. Але в iнших нацiональних згромадженнях вона жива, ця богоподiбна людська риса.

Перше схоже потрясiння я пережив напередоднi, коли якось у Вашингтонi за пiвгодини до вiдкриття прийшов пiд дверi музею, який займае перше мiсце у свiтi за кiлькiстю вiдвiдувачiв.

По-перше, уточнюю, не перед концертом попси чи такоi ж попси полiтичноi, що скликае майдани тупоголових, а перед музеем. Та ще й яким – Музеем космосу.

Зрештою, назва не передае усього огрому пiзнавального, що вмiщений пiд цим велетенським склепiнням. Радше би назвати – Музей Всесвiту, i в ньому щось таке найдовершенiше, як от Людина.