Кінець світу. Том 2. Пiсля…

Але… Коли наважився писати про кiнець свiту i добираешся туди, звiдки його розгледiли, можливо, наймудрiшi iз богоподiбних iстот, що коли-небудь жили на цiй прекраснiй планетi, то хiба вже боятися вiдiрватися вiд неi? Сором було б перед читачами. Тим паче що рейс на юкатанський Канкун стрiмголов у бiк екватора – не вiдмiнено!

Одразу дiлюся цiнним досвiдом: якщо вам доведеться летiти над мiсцем природних катаклiзмiв, то не думайте автоматично, що той катаклiзм пiднiмаеться на тисячi кiлометрiв. На землi – свое весiлля, а на небi – свое, небесне.

Доповiдаю вам, що не було навiть жодноi зони турбулентностi вгорi, коли там, унизу, ця водна турбулентнiсть розгулялася не на жарт.

А тепер повернiмося до Манхеттену. Цього разу – iз зовсiм iншого приводу, хоча привiд – ще той!

Ученi свiдчать: астероiд був завбiльшки, як острiв Манхеттен. Шiсть миль у дiаметрi. Непрошений гiсть вагою 100 000 000 мегатонн зi швидкiстю 150 000 миль за годину грохнувся туди, куди я, проминувши тайфун Ісаак, зараз лечу на Юкатан.

Слава Богу, не синхронно iз моiм приземленням, а ранiше, 65 мiльйонiв рокiв тому. Десь тодi, коли починаеться «Календар майя».

Мабуть, ви у захопленнi вiд фiльмiв «Парк Юрського перiоду» чи «Мiльйон рокiв до нашоi ери».

Динозаври в кiно або ще краще – у музеях – то завжди драйв. З цiкавiстю i пiететом ставимося до цих наших попередникiв, не надто схожих на нас, але все-таки близьких, земних.

Були собi, жили-поживали, лиха-горенька не знали брати-динозаври i раптом щезли.

І завше жаль, що не дожили до наших свiтлих днiв демократii, яку ми чомусь так запопадливо полюбили пiсля такого ж слiзного любовного роману iз комунiзмом.

І коли iх не стало? А от саме тодi, коли оте сталося на Юкатанi. Астероiд практично знищив життя на Землi. Коли я ще ходив до середньоi загальноосвiтньоi школи, вченi мужi ще не знали, де саме це сталося.

І от у 70-х роках минулого столiття мiстер Глен Пенфiлд, мандруючи слiдами майя, натрапив у непрохiдних джунглях на урвище.

108 миль дiаметром i 8 миль завглибшки. І виголосив гiпотезу: це кратер того клятого астероiда!

Назвали його – Chicxulub на мовi майя – вiд назви цiеi фатальноi мiсцини. Вiдтак було обрано групу iз 41 члена – найавторитетнiших наукових свiтил. Вони лазили кратером, метикували, вивчали i зробили висновок офiцiйний: саме тут матiнцi Землi цей галактичний блукалець завдав страшноi травми, вiд якоi було майже спустошене ii безцiнне породження пiд назвою – Життя.