Кінець світу. Том 1. До…

Так що ж тодi? І тут у Єгиптi, куди ви добралися за пiвгодини iзди маршруткою iз площi Тахрiр, i там, на такiй же вiдстанi вiд центру Мехiко. Для чого пiрамiди – найграндiознiшi рукотворнi споруди в iсторii людства?

Для iншоi гiпотези докази знайшов професор Роберт Б’ювел. Послухайте, яка генiально проста метода його наукового вiдкриття. Геродоту було важче – мiсцева влада не змогла видiлити йому вертолiт не з мотивiв применшення його заслуг перед свiтовою iсторичною наукою, а у зв’язку з тим, що до нашоi ери авiацii не було.

І появилася вона, як вiдомо, за мiрками пiрамiдального вiку, як i всього iншого, що ми вимiрюемо масштабами календаря майя, – просто сказати, вчора. Тому Б’ювел, на вiдмiну вiд багдадського халiфа, не проривався всередину пiрамiд, а пiднявся засобами сучасноi авiацii над ними. І побачив та сфотографував усю гостроверху панораму плато Гiза. А тодi вiдкрив астрономiчний атлас i зiставив – те, що на Небi, i те, що на Землi. Спiвпало! У Єгиптi, як i у Мексицi! Три пiрамiди Хеопса, Хефрена, Мiкерина у Гiзi вiдповiдають трьом зiркам Пояса Орiона, а обриси iхнього свiтла спiвпадають iз розмiрами пiрамiд.

Але Б’ювел пiшов далi. Його допитливiсть знайшла винагородження. Йому просто неможливо було заперечити, коли вiн на основi компаративного земельно-небесного аналiзу довiв, що все тут, що створено людиною i природою, – фрагменти единоi вселенськоi системи, на якiй дiйовою особою е навiть найдовша на планетi рiчкова стрiчка пiд назвою Нiл, що, вiдповiдно, виступае у земнiй копii Неба проекцiею «зоряноi рiки» Молочного Шляху Одне слово, пiрамiди – це зiрки.

Правда, не можна сказати, що професор не мав проблем. Не все так гладко спiвпадало у нього в порiвняннi Сонячноi системи i ii планетарних проекцiй. І щоб вийти iз скрутноi ситуацii, йому належало звернутися до вищого розуму, який закладено у… календарi майя.

Із цим штрих-кодом нашого ймовiрного кiнця ми достеменно розберемося трохи далi, але йдеться про те, що майя конструювали хiд подiй не за двома параметрами – обертання Землi навколо осi i навколо Сонця.

Вселенськi закономiрностi дае можливiсть виявити не мiнiатюрний часовий вiдрiзок день-мiсяць-рiк, а такий собi невеличкий цикл у 26 тисяч рокiв.